“Один в каное” – львівський гурт, музичний жанр якого можна охарактеризувати як акустичний інді-рок. У 2010 році Ірина Швайдак і Устим Похмурський відділилися від складу музичного колективу, в якому грали протягом року, і сформували свою групу, до якої пізніше також приєдналась Олена Давиденко. Назва гурту “Один в каное” походить від індіанського імені Вікенінніш. Перші свої пісні група презентувала на своєму дебютному виступі 27 листопада того ж року у Львові.

Учасники новоствореного колективу не були професійними музикантами, але незвична манера виконання, вокал Ірини Швайдак та її тексти швидко привернули до себе увагу місцевої публіки. Музиканти грали під виключно акустичний акомпанемент, не записувались у студіях, не випускали синглів і не готувались до великих концертів та телеефірів. Але поодинокі записи виступів гурту швидко облетіли мережу, “Один в каное” почали з’являтись на публіці частіше, граючи на сольних концертах та сценах різноманітних фестивалів. Після перемоги в 2012 році на конкурсі “Metro on Stage” гурт виступив у Москві, де також привернув до себе увагу і знайшов шанувальників. У грудні 2013 року “Один в каное” виступили в ефірі телепередачі Марії Бурмаки “Музика для дорослих” на каналі “ТВІ”, що також дало серйозний поштовх для гурту, розширивши коло його прихильників.

До 2016 року “Один в каное” не випускали студійних альбомів, але записи деяких концертів потрапили у вільний доступ в Інтернеті. На той момент колектив вже побував у всіх великих містах України, музиканти самі займалися організацією концертів та продюсуванням. З 2015 року учасники гурту покинули свою професійну діяльність та повністю сконцентрувались на музиці. Спокійний, ліричний стиль, глибоко-меланхолійні філософські тексти, щира і проста манера виконання, чесне акустичне звучання стали візитівкою групи - і спочатку квартири, а потім зали, клуби та сцени великих фестивалів переповнювались все новими й новими шанувальниками творчості “Один в каное”. На момент виходу першого студійного альбому музиканти виконували на концертах вже досить багато пісень, більшість з яких писала і клала на музику сама Іра Швайдак. Майже усі вони українські, окрім декількох пісень білоруською мовою та деяких каверів – зокрема, на Damien Rice і Dido – які група виконувала на початку концертної діяльності, зокрема через брак власного матеріалу. Під час фестивалю “Франко-фест” на прохання організаторів гурт виконав пісню на слова Івана Франка – “Човен”. Автором тексту до пісні “Білизна” є друг музикантів Роман Тарнавський.

24 січня 2016 року побачив світ перший альбом “Один в каное”, який отримав одноіменну назву. Платівка складається із двох дисків, до альбому ввійшло двадцять п’ять пісень - більшість з тих, які група написала протягом шести років. Випустивши новий альбом, “Один в каное” вирушили у великий всеукраїнський тур і відвідали більшість обласних центрів. В тому ж році склад гурту змінився – на зміну перкусіоністці Олені Давиденко прийшов Ігор Дзіковський. У групи також з’явився логотип – шестипелюсткова квітка, в якій переплелися різні алюзії на глибини української культури та назву самої групи – це резонаторні отвори бандури та пелюстки у формі човнів.

Сам альбом, як і вся творчість “Один в каное” – простий і хвилюючий, часом меланхолійний, пронизаний глибинною лірикою і чистотою звучання. Багато хто дивується, як такому гурту без рекламних кампаній, електрогітар та яскравої подачі вдалося пробитися на українську сцену, знайшовши відлуння в серцях людей. Але, слухаючи “Один в каное”, ми розуміємо, що тут головне – не шоу, має значення лише музика, така, якою вона є.

Зараз «Один в каное» готуються до виходу нового студійного альбому восени 2017 року. За плечима колективу – виступи по всій Україні, у Празі, Парижі, Лондоні, Москві та Ґданську. Попереду – виступ у Кембриджі та ще чимало творчих сюрпризів від унікального для української сцени акустичного тріо.

Про свою творчість Ірина Швайдак говорить теж спокійно і по-філософськи:
“Думаю, кожна людина час від часу переживає напливи натхнення, та не кожна вміє його виразити за допомогою мистецтва. Особисто я повністю залежна від нього і думаю, жодна вартісна річ не може з’явитись без поштовху, яке дає натхнення“.