ІСТОРІЯ ГУРТУ

І. Народження. «Святість Віри»

13 червня 1999 року Сергій та Олексій Василюки прийняли рішення про створення власного рок-гурту. Його назва з’явилась дещо пізніше – після великого сонячного затемнення 11 серпня.
Перший рік гурт по факту існував лише як ідея – хлопці лише накопичували матеріал для майбутнього першого альбому.
Восени 2000 року до гурту приходить колишній однокласник Сергія Василюка – Андрій Безребрий, який стає першим соло-гітаристом «Тінь Сонця». Сергій зосереджується на вокалі та гітарному супроводі, а Олексій Василюк – на природоохоронній діяльності, відтак тандем двоюрідних братів перетворюється на тандем колишніх однокласників.
Лише з того часу розпочинаються пошуки інших музикантів, які би сформували з Сергієм та Андрієм повноцінний колектив. Проте пошуки особливими успіхами не увінчались і хлопці приймають рішення тимчасово зосередитись на студійній роботі.
Так з березня 2001 року по лютий 2002 року був записаний перший альбом «Тінь Сонця» – «Святість Віри», до якого увійшли 12 композицій, які за своїм жанром доволі суттєво відрізнялись: від романтичного року з присмаком synth-pop аж до хеві-металу. Альбом був записаний на домашній студії тодішнього репетитора Андрія Безреброго – Дениса Диледівки, який проявив себе також як якісний аранжувальник, а подекуди і сесійний гітарист.
Щодо виступів – то за той час їх було всього декілька, а якщо говорити про серйозну сцену – то взагалі лише два. Обидва вони відбулися в Житомирі за сприяння приятеля гурту Дейва Найфонова: перший – на День Молоді (фестиваль «Новий Зоряний Дощ») 25 червня 2001 року, другий – за два місяці на День Незалежності.
Альбом «Святість Віри», доволі якісний як для того часу, творіння зовсім юних хлопців, яким на той момент виповнилося лише 18 років, пісні з якого і досі звучать на концертах гурту («Де зорі нагадують тебе» та «Хрестини Вовкулаки») так і не вдалось видати через сукупність різних обставин. І якщо спершу альбом мав стати поштовхом до концертної діяльності, то навесні 2002 року ситуація змінюється кардинально: Андрій Безребрий покидає гурт, відчуваючи, що музика не є пріоритетом у його житті. Андрій покинув гурт на стадії створення пісень до нового альбому, з яких деякі, вже значно пізніше Сергій Василюк включив до свого сольного альбому «Сховане обличчя» («Зачинені брами», «Човни», «Іншої не було»).

ІІ. «Над Диким Полем»

Якщо у попередні роки Сергій Василюк переважно слухав «старого» «Скрябіна», «Плач Єремії» та російський рок («Алиса», «Кино», «ДДТ»), то з 2002 року серйозно зафанатів від «Iron Maiden»*, «Bling Guardian», «Gods Tower» та… української автентичної музики. В принципі, без перебільшення можна стверджувати, що саме це неймовірне поєднання смаків і вплинуло на подальший стиль «Тінь Сонця», який почали характеризувати спершу як heavy-folk, а потім як «козацький рок».
Новий жанр «Тінь Сонця» виявився більш привабливим для потенційних учасників і пояснюється це мабуть просто: на той момент хеві-метал був ще в моді і любителі цього жанру доволі часто відвідували легендарний свого часу CORE-shop на Златоустівській в Києві. Молоді «металісти» значно швидше йшли на контакт ніж часом зарозумілі «профі».
Першим відгукнувся на оголошення Сергія гітарист Андрій Савчук (нині вокаліст «Mer’lin Monroe»), який привів у гурт гітариста Анатолія Зіневича (нині – «Kraamola») та барабанщика Петра Радченка. Він же і домовився про перший виступ «Тінь Сонця» у цьому складі.
28 лютого 2003 року «Тінь Сонця» вперше з’явились на сцені у повному складі, що можна вважати другим народженням гурту. Відбулося це в Києві у клубі «Барви». З того часу «Тінь Сонця» зосереджується саме на концертній діяльності та створенні нової концептуальної програми.
Перший «квартет» гурту проіснував недовго. Вже влітку з різних причин Сергію довелось починати все з початку. Важливо, що було прийняте рішення відійти від класичного як для heavy формату гри у дві гітари, і залучити до гурту клавішника. Це дало можливість творити heavy-folk більш виразно. Напочатку серпня до гурту долучились Володимир Манацюк (гітара), Андрій Хаврук (клавішні) та Костянтин Науменко (барабани).
Саме в цьому складі «Тінь Сонця» зробили стрімкий крок вперед: про гурт почали говорити вже не лише у метал-тусовці, а й поза нею, особливо у патріотичному середовищі. За пів року творчої роботи гурт очікував виступ в півторатисячному ПК «КПІ», що на той час було величезним досягненням. Наприкінці літа 2004 року гурт здобув свою першу конкурсну перемогу – гран-прі на фестивалі «Подих». Тоді ж відбулося знаменне знайомство з тодішнім програмним директором Радіо «Рокс» Русланом Півнем – саме він дав зелене світло пісням «Тінь Сонця» в FM-просторі.
В серпні 2004 року Костянтин Науменко полишив гурт, зосередившись на власному творінні «Sunrise» вже як вокаліст. На зміну йому прийшов Олександр Гребньов. Близько року в гурті грав бас-гітарист Олександр Коломієць.
За ці два роки була вироблена велика програма з 20 пісень, частина з яких втілилася у першу платівку «Над Диким Полем», яка вийшла в світ якраз на 6-ту річницю існування гурту – 13 червня 2005 року (видавець МА «Саме Так!», запис відбувся на домашній студії Слави Малініна «DHS»). Інша частина пісень увійшла до демо-альбому «За межею», який був записаний в одному з гаражів на Теремках у серпні того ж року.

ІІІ. Поява бандури і скрипки. «Пісня Чугайстра».

Наприкінці літа 2005 року гурт залишив Володимир Манацюк. Це стало доволі суттєвим потрясінням для гурту, оскільки рівноцінну заміну такому гітаристу було знайти дуже складно. Окрім того, в команді панував доволі невеселий настрій: дворічна робота принесла небагато дивідендів. Великим розчаруванням було й те, що гурту не дали можливість зіграти на Помаранчевому Майдані жодного разу, при тому, що пісні «Тінь Сонця» користувалися вже неабиякою популярністю серед багатьох мітингуючих. Вихід з гурту Володимира Манацюка міг би стати для гурту фатальним, якби не тимчасове захоплення Сергія Василюка «готикою» і нестандарте рішення включити в склад гурту замість клавішних бандуру та скрипку (на статусі Андрія Хаврука це не позначалось, оскільки він на той момент вже зосередився на гітарі).
«Новою кров’ю» і взагалі чудовою знахідкою «Тінь Сонця» став бандурист Іван Лузан. Він долучився до гурту у (!!!) 16-тирічному віці і потрібно сказати, що рівень його гри та творчий потенціал не викликав ніяких питань. Щодо скрипки, то її саунд вже був опробуваний з Наталею Климюк, яка виступила з «Тінь Сонця» на фестивалі «Тарас Бульба». На довший час до гурту долучилась скрипалька Наталя Корчинська. Тривали пошуки соло-гітариста і до гурту повернувся Анатолій Зіневич. В той же час відбулась заміна барабанщика, коли замість Олександра Гребньова до гурту долучився Петро Троць.
Неймовірно, але на цьому експерименти Сергія Василюка не скінчились: виникло одразу три нові композиції, які були написані у формі діалогу жіночої та чоловічої стихій: постала потреба долучити до гурту жіночий вокал. Так у «Тінь Сонця» з’явилась Тетяна Сергійчук.
Таким оновленим складом гурт виступив на фестивалі «Діти Ночі» 18 вересня 2005 року. Одразу потому Тетяну Сергійчук замінила Наталя Данюк, з якою гурт записав дві композиції – «Даремно» та «Поле» та встиг ще кілька разів виступити. Цей доволі нетиповий за складом і за стилем період був дуже важливим для мобілізації творчих зусиль та й можливо взагалі задля збереження «Тінь Сонця». В той же час приходило розуміння, що потрібно «вертатись до коренів».
Неймовірно вчасною, щоправда аж надто раптовою, стала пропозиція з Білорусі взяти участь у триб’ют-альбомі «Gods Tower». Принципово інше звучання переспіву «Twilight Sun» з українським текстом присвяченим Чорнобильській трагедії** зробило «Тінь Сонця» популярними у білоруському фолк-метал товаристві. Так часто, як в Білорусі, гурт не виступав у жодній зарубіжній країні.
З радикальними експериментами було покінчено і виникла ідея для пісень із жіночим вокалом створити паралельний проект «Зачарований Світ». Прикро, але на практиці це було неможливо і неймовірно відданій та креативній співачці Наталі Данюк по суті довелося полишити «Тінь Сонця». Тим не менше, Наталю неодноразово можна було бачити наживо на концертах гурту, де вона співала разом із Сергієм старі-добрі «Поле», «Даремно» та «Я так люблю тебе». Приблизно в той же час з інших причин гурт полишив Петро Троць, а напочатку 2006 року і Наталя Корчинська, посилаючись на відчуття, що не зможе у достатній мірі віддаватись справі гурту в подальшому.
Незважаючи на кадрові негаразди, стрімко зростала популярність «Пісні Чугайстра», а разом із нею і впізнаваність гурту. Кістяк колективу зберігає оптимізм.

IV. «Полум’яна Рута»

Безумовно, ключовим питанням початку 2006 року була позиція барабанщика. За іронією долі місце барабанщика зайняв гітарист Кирило Момот. Через прикрий, в той же час без перебільшення доленосний збіг обставин, дніпродзержинський гурт «Другий подих», який встиг полюбитися київській публіці розпався. І розпався саме тому, що ніхто окрім лідера колективу – Кирила Момота не зміг вступити у київський виш.
Просити Кирила грати на барабанах було кумедно, але на той час вкрай необхідно. Кирило встиг зіграти як барабанщик «Тінь Сонця» чотири концерти, після чого стало зрозуміло, що в гурті пропадає гітарист, який міг би збагатити аранжування чудовими соло-партіями, яких об’єктивно бракувало.
На «перекваліфікацію» Кирила вплинула ще одна подія: до гурту долучилась чудова скрипалька і в усіх сенсах окраса гурту Соня Рогальська (нині – Грабовська). Нехтувати потенціалом Кирила було неможливо так само, як і грати в три гітари водночас зі скрипкою. Прикро, але вдруге довелось залишити гурт Анатолію Зіневичу (майже одразу він перейшов у «Веремій»).
Після марудних кастингів барабанщиків одного разу Сергій Василюк сказав Андрію Хавруку: «Там же ніби твій брат Вова в музшколі займається на барабанах…»
6 травня 2006 року на фестивалі «Рок-Січ» «Тінь Сонця» вперше виступили у складі, який тривалий час називатимуть «золотим». Саме в той час нове дихання отримала написана Кирилом Момотом пісня «Козаки» (до того її виконував гурт «Другий подих») і стала неймовірним хітом. За якихось три місяці гурт зібрав аншлаг у культовому київському клубі «44» і розпочав роботу над новим альбомом, який записувався на студії «Pushkin records». Цікаво, що одним з меценатів альбому виступив давній друг гурту, а нині депутат українського парламенту Юрій Левченко.
16 березня 2007 року у Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської Академії «Тінь Сонця» збирає близько тисячі глядачів на презентації свого альбому «Полум’яна Рута» (видавець – МА «Наш Формат»). Це був той момент коли попередня робота на свій рейтинг дала довгоочікувані плоди: гурт почали запрошувати на масштабні фестивалі, в тому числі і закордоном. Закріпив статус гурту черговий велелюдний осінній сольник у Києві.

V. «Танець серця»

Як не дивно, та 2008-й рік став для гурту по-справньому кризовим. Молоді та амбіційні складали іспит на випробування першою славою. Учасники гурту розходилися в позиціях, що саме стало запорукою їхнього успіху і що саме потрібно зробити, аби цей успіх примножити. На жаль, виникає певне творче протистояння між Іваном Лузаном та Кирилом Момотом з однієї сторони і Сергієм Василюком з іншої. Перші тяжіють до «важчого саунду» та спрощеної форми побудови пісні, що суперечить баченню Сергія, а зі свого боку Андрій Хаврук посилається на те, що сумує за «старими часами», коли пісні були цікавіші і тяжіли до art-rock і progressive-metal.
Проте майбутні зміни у складі гурту пояснювалися не лише суперечностями, а, як і раніше, технічними вимогами. Гурт вимушені були полишити Кирило Момот та тимчасово Володимир Хаврук. Близько чотирьох місяців у гурті грав басист Ігор Охрімчук, кілька виступів з «Тінь Сонця» провели гітарист Андрій Стеценко та барабанщик Денис Сумінов, які за великим рахунком не виправдали сподівань, до того ж з ініціативи Ігоря Охрімчука полишили гурт разом із ним. З поверненням Володимира Хаврука «у сім’ю», гурт певний час грав лише з однією гітарою, коли більшість соло-партій грала скрипалька Соня Рогальська.
2009 року гурт починає роботу над новим альбомом на домашній студії Андрія Хаврука. Того ж року «Тінь Сонця» нарешті з’являється на сцені Майдану Незалежності на щорічному святі Покрови, яке проводить ВО «Свобода»***.
Головною прикрістю того року стає рішення Соні Рогальської покинути гурт через її бажання професійно присвячувати себе саме класичній музиці. Було домовлено, що Соня гратиме з гуртом доти, поки їй не знайдуть заміну, проте адекватну заміну їй знайти так і не вдалося. Тому гурт приймає рішення повернутись до формату двогітарного саунду цього разу вже без скрипки. З 2010 року цей формат лишається незмінним. Окрім того, Сергій Василюк знову вирішує зосередитись на вокалі і запрошує до гурту бас-гітариста Івана Григоряка.
До гурту також приходить гітарист Олексій Демченко, рівень гри якого перевищував усіх попередніх соло-гітаристів. В оновленому складі, а також за участі Соні Рогальської, знімається перший офіційний кліп «Тінь Сонця» на пісню «Місяцю мій», режисером і сценаристом якого виступив Анатолій Попель.
Восени розпочинається запис альбому «Танець серця» на студії «White». Буквально в один зі студійних днів Олексій Демченко раптово покидає колектив, мотивуючи свій крок цілою низкою аргументів, більшість з яких стосувались різного бачення аранжувань пісень. Наприкінці року до гурту запрошується брат Івана Лузана – Микола, який встиг зробити невеликий вклад до альбому, проте більшість соло-партій у альбомі були записані сесійним гітаристом Стасом Семилетовим («White», «Mad heds»).
2011-ий рік стає роком альбому «Танець серця» – довгоочікуваної нової платівки гурту (видавець – МА «Наш Формат»). Його презентація відбувається знову у Києво-Могилянській Академії і збирає понад пів тисячі глядачів. Особливо приємним є те, що попри доступність альбому для завантажування в інтернеті, це не позначилось на його продажах. Тільки на його презентації розійшлось близько 100 примірників, а за перші пів року – 500. Альбом дуже позитивно оцінив найвідоміший український рок-критик Олександр Євтушенко, а «Тінь Сонця» стала однією зі сторінок його нової книги «Україна in Rock».
7 серпня 2011-го року, після великої перерви, гурт «Тінь Сонця» поновив свою концертну діяльність у Польщі. Команда була одним з хед-лайнерів фестивалю «HelloFolks» у Любліні, подарувавши полякам переспів пісні «Jest taki samotny dom» культового польського гурту «Budka Suflera». У листопаді пісні «Тінь Сонця» вже лунали у Німеччині на акустичному вечорі Сергія Василюка.
Влітку 2012 року Іван Григоряк за власним бажанням покинув гурт, запропонувавши на заміну собі Сергія Гавару, з яким були зіграні важливі виступи на «Захід-фесті» та «Бандерштаті». Наприкінці року неочікувано покинув гурт Андрій Хаврук – людина, яка внесла колосальний вклад в розвиток гурту. Далась взнаки моральна втома та відсутність колишнього молодечого запалу. Прикро, але подальші кроки вперед гурт здійснить вже без Андрія, якого називали «мозком» гурту, який присвятив «Тінь Сонця» більш як 9 років.

VI. «Грім в ковальні Бога»

Прихід до гурту молодого і справді перспективного гітариста Руслана Мікаєляна, який «взяв на себе» більшість гітарних соло, позначилась на поступі гурту позитивно. Окрім того, саме тоді народжуються «Ніколи не плач», «Коли на серці сумно» – пісні, без яких важко уявити сучасний концерт «Тінь Сонця», а отже популярність гурту починає знову зростати.
Дуже вдалим стало знайомство гурту із Володимиром Нестером – людиною, яка нарешті змогла зорганізувати сольник «Тінь Сонця» у Львові на дуже високому рівні. Єдиним недоліком концерту стало те, що до зали кінотеатру «Київ» не пропустили близько сотні людей: вони фізично не змогли туди вміститися. Доволі швидко Володимир зайняв місце концертного менеджера гурту.
Влітку 2013 року гурт вперше запросили у Росію на фестиваль «Folk summer fest» у місті Гусь Хрустальний. Цікаво, що послухати «Тінь Сонця» приїздили люди з усієї Росії, навіть з-за Уралу. На той час Росія могла стати непоганим майданчиком для «козацького року», адже і у великих містах, і тим паче у місцях великого зосередження українців-заробітчан було чимало охочих послухати «Тінь Сонця». Наприкінці літа через сукупність дуже особистих причин покинув гурт Сергій Гавара, якого пізніше замінив все той же Іван Григоряк.
Восени гурт зосереджується на записі нового альбому, який відбувся на студії Івана Лузана «Soncesvit Studio». Вперше запис ішов у невимушеній спокійній атмосфері, що дало можливість реалізувати численні творчі ідеї. Особливою окрасою альбому стала пісня Живосила Лютого «Меч Арея».
Незважаючи на прекрасну взаємодію Сергія Василюка та Івана Лузана під час запису альбому, постала величезна проблема кардинальних ідеологічних розбіжностей між ключовими постатями гурту. Якщо тривалий час це було практично непоміченим, то під час Революції Гідності проблема буквально вибухнула: різкі вислови Івана з критикою мітингуючих на Майдані, широкий загал сприймав як антиукраїнські. Ситуація досягла такого розмаху, що на адресу гурту почали надходити відверті погрози, які могли загрожувати безпеці Івана. Все це спричинило неминучість виходу Івана Лузана з «Тінь Сонця» в березні 2014 року. Його місце зайняв Юрій Миронець і презентація альбому «Грім в ковальні Бога» у Києві відбулася вже з ним.
Загалом, 2014 рік пройшов значно успішніше за всі попередні, як за кількістю концертів в цілому, так і за відвідуваністю сольних концертів. Найбільш знаковим був благодійний у Києві 12 жовтня: «Тінь Сонця» зіграли у столичному клубі «Atlas» на потреби військових понад 77 тисяч гривень. Того ж року гурт вперше виступив на відкритті боксерського бою Олександра Усика за пояс інтерконтинентального чемпіона за версією WBO у важкій вазі.
Незважаючи на суттєвий ріст популярності «Тінь Сонця», рік завершився найбільшими кадровими змінами за останні 10 років життя гурту. Спершу з гурту «попросили» Івана Григоряка за, скажімо так, неспортивну поведінку на «Захід-фесті». Потім гурт покинув концертний менеджер Володимир Нестер. А наприкінці грудня «Тінь Сонця» покинули Микола Лузан, Руслан Мікаєлян та Юрко Миронець. Причиною такого кроку, очевидно, стало бажання грати принципово іншу музику («Cheeky cats»).

VII. Сучасність. «Буремний край»

Оговтавшись від вкрай неприємної ситуації та заспокоївши шанувальників у тому, що «Тінь Сонця» ні в якому разі не припиняє свого існування, у доволі стислі строки Сергій Василюк знаходить заміну на позиції гітаристів. Повертається Іван Григоряк вже у ролі гітариста, а також поповнює ряди гурту Андрій Карманович, який ще до того був шанувальником «Тінь Сонця». Значно довше йшли пошуки бандуриста, але позиція була вчасно закрита перспективним першокурсником київської «конси». Так до гурту долучився Олег Слободян.
2015 рік «Тінь Сонця» став більш насичений виступами за попередній – гурт зіграв близько 60 концертів, презентуючи на вже й нові пісні. Також розпочалася студійна робота над новим альбомом «Буремний край».
Напочатку поточного року, на превеликий жаль вкотре розчарував Іван Григоряк, який не просто грубо порушив режим, а поставив під удар репутацію гурту. Знайти гідну заміну виявилось доволі складно, проте напочатку весни до гурту долучився гітарист Антон Которович, який неймовірно потішив своєю технікою і підготовкою до кастингу. Дещо раніше до гурту повернувся басист Сергій Гавара, який по суті і привів нового гітариста в «Тінь Сонця». Тішить, що саме поточний склад гурту називають найкращим за його історію. На осінь 2016 року запланована презентація нового альбому «Буремний край» і тур в його підтримку.

* Захоплення «Iron Maiden» вплинуло і на рішення Сергія поєднувати вокал з грою на бас-гітарі. Таке доволі нетипове поєднання пояснюється просто: від вокалу відмовлятись ніхто не збирався, просто стиль гри Стіва Гарріса на бас-гітарі настільки припав Сергію до душі, що він не розлучався з басухою часом навіть на вулиці. Ні, це не перебільшення: відоме старим шанувальникам гурту басове соло у пісні «Дай відповідь» Сергій склав прогулюючись між двома станціями метро. Пізніше за подібні витівки Сергій чув чимало критики від своїх колег, через що довелося «цивілізуватися».
** Пропозиція взяти участь у триб’юті під назвою «Варта Вежы Багоў» надійшла за десять (!!!) днів до друку самої платівки. Якби не був готовий написаний ще в 2003 році Сергієм Василюком україномовний переспів тексту, навряд чи пісню би так запам’ятали. Україномовний текст «зачепив» білорусів більше, при цьому зміцнивши статус «Тінь Сонця» як україномовного гурту. Окрім того, в репертуарі гурту з’явився новий супер-хіт.
*** Слід зауважити, що частину шанувальників гурту непокоїть періодична участь «Тінь Сонця» у «свободівських» акціях. В той же час, якщо подивитись на ситуацію під іншим кутом, то виходить, що за весь час існування гурту пропозиції щодо участі в акціях прямо або опосередковано пов’язаних з політикою надходили лише від ВО «Свобода». Не ідеалізуючи жодну з українських партій, варто зазначити, що було б значно гірше, якби «Тінь Сонця» проявляли політичну безпринципність, яка спостерігається поміж деяких інших гуртів. Цілком можливо, що взаємоповага між «Тінь Сонця» і ВО «Свобода» за ці довгі роки з 2009-го стала вже чимось ексклюзивним.


Джерело:http://sunshadow.com.ua/

ВЕРЕМІЙ — український рок-гурт із Києва.

Гурт «ВЕРЕМІЙ» представляє цікаве стилістичне сплетіння modern-rock, alternative rock та heavy-folk, яке є складним, потужним і магнетичним. Їхні твори — епічні полотна, вишиті складною музичною технікою, прикрашені звучанням флейти й скрипки. Міфологічні сюжети їхніх пісень сповнені символічними образами, героїчними мотивами, романтичними загадками.

Ранній період (2002—2008)

2002—2004

Гурт було створено у м. Києві восени 2002 року із досить типовою рокопопсовою стилістикою виступи проводились переважно з напівакустичною програмою в різних вишах та навчальних закладах, творчих вечорах столиці та передмістя.
До першого складу Веремія увійшли:

Віталій Калініченко — вокал, акустична гітара;
Муратов Євген — бас;
Безребрий Андрій — гітара;
Максим Андросюк — гітара.
Почалася робота над запланованим альбомом(було записано лише 2 пісні з репертуару в 19 пісень).

2004—2006

У середині 2004 року гурт кардинально змінює свій формат, саме через це Віталій Калініченко зібрав нову команду, яка виглядає таким чином:
Віталій Калініченко — вокал, акустична гітара
Літа Ахмєтова — гітара,
Олександр Назаренко — бас
Михайло Соколенко — гітара
Олег Баланда — барабани
Змінивши репертуар та склад, ВЕРЕМІЙ починає працювати в нетиповому (як не дивно) для України напрямку, представників якого майже не існує в нашій державі: melodic-heavy-folk, хоча до гурту додають іноді ярлик «варязький метал».

2006—2008

У 2006 році гурт оновлює свій склад, який мав наступний вигляд:

Віталій Калініченко — вокал, акустична гітара;
Анатолій Зіневич — гітара;
Кирило Шаповаленко — бас;
Олександр Селюк — барабани;
Денис Бойко/Андрій Волик/Сергій Кондров — гітара;

Сучасний період (2008 — наш час)

У липні 2008 року Анатолій Зіневич, Сергій Кондров та Кирило Шаповаленко приймають рішення покинути колектив та створити власний гурт Kraamola. До новоутвореного колективу також приєднується барабанщик — Олександр Селюк, який у 2009 році все ж концентрується на ВЕРЕМІЇ.

Восени цього ж року місце гітариста займає Ігор Владимиров, а бас-гітариста Дмитро Романець. Також до колективу приєднується флейтист — Павло Попроцький, скрипаль — Андрій Харченко та віолончеліст — Михайло Шупан. Таким чином гурт «ВЕРЕМІЙ» з сикстету переформатовується у октет.
Відповідно до зміни складу модернізується звучання гурту. Важкі гітарні рифи доповнюються мелодійним звучанням скрипки та флейти, а закріплює успіх звучання віолончель.
У оновленому складі Веремій розпочав активну концертну діяльність. Брав участь і був хедлайнером багатьох музичних фестивалів та заходів. Зокрема, за плечима гурту: Славське Рок, Захід (фестиваль),Бандерштат, Обнова-фест, Зашків, Гайдамака.UA, Підкамінь (фестиваль), Антонич-фест, Стародавній Меджибіж, Трипільське коло, Франко Фест та багато ін.
Влітку 2009 року гурт здобуває перемогу на фестивалі Бандерштат і отримує приз — зйомку кліпу.
На початку 2010 року гурт покидає Михайло Шупан, на заміну йому приходить віолончелістка Антоніна Сидоренко.
До гурту у 2011 році, як сесійний музикант приєднується альтистка Анна Полозова.
У грудні 2011 року, колектив презентував дебютний кліп на пісню «Тихий Гай».
Восени 2012 року ВЕРЕМІЙ випустив свій дебютний альбом — «Там, де сонце встає...», робота над яким велась більше трьох років. Запис відбувався на студіях Андрія Хаврука (Тінь Сонця) та Івана Лузана (Тінь Сонця).
У 2013 році гурт відзначився співпрацею з бандуристом Ярославом Джусем та гуртом «Шпилясті кобзарі» записавши сингл «Сповідь розстріляних душ». Пісня присвячена 95-й річниці подій під Крутами . У червні колектив знімає кліп на пісню «Діва Озера». Зйомки проводились у київському клубі КультРа та на околицях Києва. Режисером відео став Олесь Юсипчук, а художником-поставником Марія Федюк, яка уже відзначилась співпрацею з гуртом, а саме оформленням альбому «Там, де сонце встає...».

Весною 2014 гурт представив другий повноформатний альбом під назвою «Вільна земля». Реліз відбувся 17 травня на лейблі Lavina music. До альбому ввійшло 10 композицій, робота над якими тривала з грудня 2012 року по травень 2014 року.


Джерело: https://uk.wikipedia.org/

Лавіка — українська співачка, виконуюча пісні в жанрі поп-музики.

Біографія

Любов Юнак народилася в Києві 26 листопада. З дитинства займалася балетною хореографією, зробивши перші творчі кроки ще в дошкільному віці на сцені Національної опери України. До початку вокальної кар'єри встигла отримати дві вищі освіти - психолога у Київському Національному Університеті імені Т. Г. Шевченка і хореографа в Дакккім.

У 2011 році Люба Юнак укладає контракт про співпрацю з продюсером і генеральним директором рекордингової компанії Moon Records Андрієм Пасічником, використовуючи сценічний псевдонім Лавіка.

Першим синглом Лавіки під керівництвом лейбла стала пісня «Щастя кольору платини», на неї був знятий дебютний відеокліп (режисер Сергій Перцев).
Другий сингл «Вічний рай», приніс початковій співачки популярність і комерційний успіх. За даними сайту tophit.ru сингл протягом двох місяців утримувався в двадцятці найбільш ротованих пісень українських радіоефірів.

У серпні 2011 року Лавіка удостоєна музичної премії " Кришталевий мікрофон в номінації «Прорив року».

Влітку 2011 року Люба Юнак взяла участь у зйомках короткометражного фільму «Хуліган», який восени був презентований на МКФ «Молодість» в Києві. Кадри з фільму увійшли в відеокліп на пісню «Ти йди», режисером став Ігор Лимар.

Восени 2011 року Лавіка представляє новий сингл «Осінь — це я!», а в жовтні виходить однойменний кліп, режисер Сергій Ткаченко, який працював з такими артистами, як Ялинка, МакЅим, Тимур Родрігез, група «Вінтаж» та інші.

29 грудня 2011 року на українському лейблі Moon Records виходить дебютний альбом Лавіки під назвою «Серце у формі сонця». Реліз включив три диска — альбом з 15 треками, диск «Танцюють всі» з хітами і DVD з біографічним фільмом про Лавике.
У березні 2012-го року Лавіка представила відео на пісню з дебютного альбому — «В місті весна». За даними першого на Україні дослідження Billboard Chart Show, в перші тижні показу «В місті весна» став самим ротованим кліпом в ефірі українського телебачення. Зйомки пройшли в Стамбулі. Режисером був: Олександр Філатович, який працював з Олександром Рибаком, групою «Гарячий Шоколад», Віталієм Козловським, Олександром Пономарьовим, співачкою Alyosha, група Nikita та іншими артистами.

Влітку 2012-го Лавіка випустила новий сингл «Все в моїй душі», на який в Туреччині, був знятий відеокліп режисером Олексієм Ламахом. У перші 3 доби відео зібрало понад 350000 переглядів. До цього, Олексій працював з такими артистами, як Діма Білан, Ніккі Джамал та іншими.

Вересень 2012р.

Лавіка представила новий сингл «Торкнемося губами». Режисером однойменного відео став відомий український кліпмейкер Алан Бадоєв

Лютий 2013. Співачка представила на суд глядачів кавер-версію культової пісні «Che Guevara».

У травні 2013 року Лавіка презентує новий сингл «Літо». Пісня записана на двох мовах — російською та англійською. У червні в світ виходять відеокліпи на обидві версії, зняті режисером Олександром Филатовичем, раніше працював зі співачкою над кліпом «В місті весна». Зйомки проходили в Португалії.

Кінець серпня 2013. Новий сингл та кліп «Краплі дощу» — це творча колаборація Лавіки і Kishe. Ніжна і мелодійна композиція, немов справжній шепіт дощу, заряджає осіннім і закоханим настроєм. У будь-якому зливі є відлуння вічності і любові, саме так вважає Андрій Kishe. На новий трек його надихнули танці грайливих крапель по склу, за якими хочеться спостерігати годинами. Саме в цей момент Андрій і зрозумів, що чарівний голос Лавіки здатний перетворити стукіт дощу справжнє чаклунство. Результатом такої магії природи і натхнення стала воістину чарівна композиція «Краплі дощу». Про вічне, закоханого і ніжному в такт падаючим краплях співають Лавіка і Kishe.

Вересень 2013. Через півтора року з моменту виходу дебютної платівки, від душевної розмови альбому «Серце у формі сонця» доросла Лавіка переходить до нової історії під назвою «Торкнемося губами». Треклист альбому включає в себе 11 композицій. Гучним радіо-хітів «Торкнемося губами», «Літо», «Все в моїй душі» склали компанію абсолютно нові пісні, серед яких і сингл осені «Краплі дощу» — романтичний дует з відомим співаком і шоуменом Kishe. Традиційно, Лавіка шанувальників не залишила без приємних бонусів. Крім CD з 11 новими композиціями та 5 найбільш яскравими реміксами, реліз включає DVD з фотографіями музикантів і десяткою топових відеокліпів, активно ротировавшихся на телеканалах СНД. Крім того, диск містить LIVE-концерт, сповнений Лавікою разом з сесійними музикантами і записаний на студії ФДР. Новий альбом «Торкнемося губами» приніс у творчість Лавіки більше нічних ритмів, жіночих емоцій, історій кохання, але як і раніше зберіг невичерпний оптимізм, закоханість у життя і музику. У грудні 2013 року альбом «Торкнемося губами» вийшов також на вінілі.

У січні 2014 року Лавіка представляє новий сингл "Я поруч" та її англомовну версію "don't Let Me Go". Кліп на новий сингл, знятий Олександром Филатовичем, також вийшов у двох версіях.

28 березня 2014 року Лавіка презентувала нову пісню "Рідні люди", записаної в новому для музичної творчості співачки жанрі dance-pop.

Листопад 2014 Лавіка в дуеті з Тіаною презентує драйвовий хіт "Я, або вона".

Березень 2015 вихід романтичного синглу "Завжди твоя".

У лютому 2016 року брала участь у Національному відборі пісенного конкурсу "Євробачення" з авторською піснею "Hold me".

Склад

Андрій хливнюк — вокал

Музиканти:

Олексій Турянин — гітара, бек - вокал

Дмитро Пучков — барабани

Директор:

Одобецкая Олена


Джерело:https://ru.wikipedia.org/

Яна Ігорівна Швець (нар. 2 квітня 1989, Сверловськ, Українська РСР) — українська співачка, колишня солістка гурту «ВІА Гра».

До 2016 року використовувала псевдонім «Єва Бушміна», однак, змінила його на «LAYAH».
Яну народили в місті Свердловську Луганської області. Батьки, Світлана та Ігор, віддали дівчинку до Свердловської школи № 9, де вона навчалася, але у 12 років родина Єви переїхала до Києва, де дівчинка вступила до Київської муніципальної академії естрадного а циркового мистецтв на факультет естрадного вокалу.

Псевдонім

Яна Швець узяла собі сценічний псевдонім — Єва Бушміна. Правда від псевдоніму тільки ім'я Єва. Бушміна — дівоче прізвище матері Яни. У близьких колах співачку знають як Яна Швець, а на сцені та у творчому житті вона — Єва Бушміна.
Яна була вокалісткою поп-гурту «Lucky», бек-вокалісткою в Анастасії Каменських та в гурті «Авіатор», ведучою «Гутен Морген» на «М1», танцювала в балеті «The Best», брала участь у третій українській Фабриці зірок та в телешоу «Фабрика-Суперфінал». 21 березня 2010 заявила про дострокове завершення участі в проекті й переходу до гурту «ВІА Гра», де вона замінила Тетяну Котову. Дебют Єви в складі гурту відбувся 30 березня 2010 на зйомках передачі «Вечірній квартал». Реліз дебютної пісні Єви в складі «ВІА Гри» — «Пошёл вон» відбувся 29 березня. 10 квітня вийшов однойменний кліп.

Фабрика зірок 3

Шляхом відбору, який проходив у жовтні 2009 року з тисячі претендентів, Єва Бушміна стала учасницею «Фабрики». Протягом трьох місяців вона виконувала пісні разом із зірками української та російської естради, а також пісні генерального продюсера Костянтина Меладзе. У новорічну ніч було названо переможця проекту, за підсумками глядацького голосування ним став Стас Шурінс, а Єва Бушміна посіла п'яте місце, але перше з усіх дівчат-учасниць.

Проект LAYAH

В 2016р. співачка оголосила про ребрендинг. Тепер її проект називається LAYAH про це повідомили на сторінці співачки в Facebook.

"Проект "Єва Бушміна" припиняє своє існування. Довгий час ім'я "Єва Бушміна" гармоніювало з образом і творчістю співачки, але в силу безлічі експериментів і трансформації музичного стилю перестало бути актуальним. Настав час закрити двері в минуле і почати все з чистого аркуша, без відгомонів "Фабрики зірок" і групи "Віа Гра". Тепер ми побачимо справжню артистку, відверту, самобутню", – пояснюючи причину ребрендингу.
"Єва Бушміна – штучно створений персонаж, і прийшов час з ним попрощатися. Я хочу бути зі своїм глядачем справжньою. Мене звуть Яна. Всередині я кардинально інша і мені хочеться, щоб глядач це зрозумів і прийняв мене, мою творчість і світовідчуття. Тепер моя музика буде звучати під ім'ям LAYAH", – розповіла співачка.

Також виконавиця пояснила значення нової назви свого проекту.

"В перекладі з санскриту "Лайа" означає "розчинення". В практиці йогики цей процес відбувається, коли душа звільняється від двоїстості. Людина, практикуючи Лайя-йога, йде по шляху спонтанного самопізнання, вона перестає жити в категоріях фіксованого минулого і мотивованого майбутнього. Необхідно відійти від двоїстого враження, який створив псевдонім "Єва Бушміна" і почати новий шлях під ім'ям LAYAH, в якому я повністю розчиняється і відчуваю себе справжньою", – роз'яснила Яна.


Джерело: https://uk.wikipedia.org/

Джерело: https://www.facebook.com/

ILLARIA(справжнє ім'я: Катерина Ігорівна Прищепа) — українська співачка, композитор та поетеса; солістка власного музичного проекту ILLARIA.
Народилася 6 грудня 1986 року у Києві. Має українське та грецьке коріння.
Співати та писати музику почала змалку. Під час навчання в Київському інституті музики імені Р. М. Глієра досліджувала український фольклор, світові музичні набутки та брала участь у різноманітних мистецьких проектах. Вже відтоді Ілларія виявляла схильність до етнічної музики. Вихід пісні «Вільна» влітку 2006 року остаточно закріпило її уподобання, окресливши її власний оригінальний стиль. За рік презентувала свій промо-диск «Рано», до якого увійшли 4 авторські твори.
У 2008 році Ілларія виступила як фронт-вокалістка та співавторка третього студійного альбому фольк-рок гурту «Natural spirit».
Паралельно з цим розвивалася і її сольна діяльність. Навколо співачки згуртувалися професійні музиканти (гітарист, басист, барабанщик та перкусіоніст), і таким чином сформувався власний творчий колектив. За кілька років гурт гастролював в Україні і закордоном, брав участь у музичних фестивалях («Мазепа-Фест», «Гогольfest», «Червона Рута»), теле- та радіо-проектах («Х-фактор», «Фольк-music»).
Восени 2010 року ILLARIA записала нову версію української народної пісні «Ой верше, мій верше» для реклами ТМ «Львівське Живе», а наприкінці 2010 року вийшов дебютний сольний альбом «Вільна», до якого увійшли 15 музичних творів, значна частина з яких складають авторські композиції та дві оригінальні кавер-версії старовинних українських пісень. Це була перша відеоробота проекту «Ілларія».
У 2012 році Ілларія — учасниця прямих ефірів другого сезону співочого талант-шоу «Голос країни» в команді Олега Скрипки. На першому етапі шоу її обрали усі чотири тренери: окрім Олега Скрипки, також Діана Арбеніна, Валерія та Олександр Пономарьов. Ілларія дійшла до півфіналу шоу, програвши у ньому Назару Савку за оцінкою глядачів.


Джерело:https://uk.wikipedia.org/

Ім'я Ейра походить від скандинавського Ейр/Eir і латинського Air ( повітря). Древні скандинави вірили в богиню повітря і цілительку Ейру, яка була надзвичайно сильною, але не мала права завдавати людям фізичної шкоди. Так само і музичний проект Ейра, наче древньоскандинавська богиня повітря, покликаний долучитись до зцілення недугів і ран української культури через музику. Написавши більше 2-х десятків пісень для відомих українських виконавців, Світлана Кравчук, так і не змогла втілити в них своє ідеальне бачення сучасної української пісні, оскільки на заваді постійно стояло слово "формат". Відтак, дівчина вирішила знайти своє звучання, реалізувавши його через власний музичний проект Ейра.
Ейра сама пише вірші і музику, для співпраці вибирає талановитих музикантів. Вона самобутня і ні на кого не схожа.
Ейра - це ковток свіжого цілющого повітря, якого так сьогодні бракуєслухачеві.
Ейра - це народження прекрасного через бунт...
Наче паросток молодого проліска, вона проб'є собі дорогу навіть крізь сніг…
Лідер та фронт-леді проекту Кравчук Світлана - дівчина, що виросла в консервативній сім'ї, під тиском авторитарного батька і постійних заборон, навчилась завжди залишатись собою. І ніколи не боялась бути не такою, як всі. В 6-ть років вона попросила батьків віддати її в музичну школу, а потім і в школу мистецтв. Незабаром почала створювати музику сама. І продовжувала це робити, незважаючи на те, що батьки бачили іі майбутню реалізацію геть в інших галузях.
Епатуючи вчителів і друзів своєю зовнішністю і поведінкою, вона отримувала море уваги, якої їй так бракувало дома. Перепробувала плавання, аеробіку, бальні танці, акробатику і тисячу інших занять аби лише зрозуміти, що в душі вона завжди живе музикою.
Можливо, саме паростки протесту, що беруть початок з дитинства, в поєднанні з неймовірною спрагою любові, дозволили Ейрі сформувати свій унікальний стиль.
Ейра - це мрія...
...в яку крім таланту вкладено багато праці...
Під впливом батька юна Світлана вступила до Києво-Могилянської академії на факультет економіки. Але мрійницю не запроторити у світ сухих цифр. Ейра захоплюється творчістю, очолює збірну університету з аеробіки, ставить театралізовані танцювальні номери. І незабаром знову в її життя повертається музика. Цього разу назавжди.
На 3-му курсі Ейра починає писати пісні і вже рік по тому виходить у фінал всеукраїнського фестивалю "Перлини сезону". В наступні роки Світлана вдосконалює свої навики в якості вокалістки в гуртках "Цвітлав" і "Мед Марли". І плідно працює над своїм авторським матеріалом.
Її пісні починають купувати відомі виконавці. Часточку Ейри можна знайти у репертуарі таких артистів як Наталя Могилевська, Оля Полякова, LOBODA,Тетяна Піскарьова, Аріна Домскі, Ірина Борисюк, Олександр Балбус, Майріс, Ангеліна Шалімова, казахська співачка Луіна, російська співачка Бєлка, групи SMS, Blesscode, REALO, MMDANCE та інші.
Ейра - це повернення до витоків...
...про потужну українську культуру
Світлана Кравчук пише дивовижну лірику сучасною смачною українською мовою, часом вкраплюючи туди автентичні слова. Її вірші напрочуд відверті і не вписуються у визначення "формат". Вихована в родині, де з покоління в покоління передавали найкращі традиції подільської пісні, Світлана, з'єднана зі своїм найглибшим корінням, дає життя енергетично наповненим сучасним українським пісням. Про багатогранність її таланту свідчить той факт, що одні критики вже порівнюють її з Лесею Українкою, тоді як інші називають її українською Земфірою.
Разом з тим, фронтледі проекту вважає себе патріоткою і космополіткою одночасно. Адже вона черпає натхнення з різних культур - східної і латино-американської, арабської і європейської. Використовує елементи етно і в співі, і в аранжуваннях своїх пісень. Не дивлячись на те, що деякі пісні мають англомовні версії, Ейра вважає одним зі своїх головних завдань донести всьому світу те, що українська мова наймилозвучніша на планеті.


Джерело:http://www.eyramusic.com/

Войтюк Аркадій Аркадійович (*17 лютого 1989, Ковель) — український співак у кантрі/фолк/інді стилях. Учасник команди "VIP-Тернопіль" 

Народився 17 лютого 1989 у Ковелі.

2006 закінчив школу із золотою медаллю. Навчався у Тернопільському державному медичному університеті. Батько — Войтюк Аркадій Аркадійович, відомий лікар у Ковелі. 

2008 року переміг у конкурсі бардівської пісні на Волині та Рівненщині, а тоді й у фіналі України у Львові…Невдовзі був запрошений у команду КВН VIP-Тернопіль, з якою стали фіналістами ВУЛ, Кубку Президента, переможцями багатьох українських ліг та чемпіонами "Бійцівського Клубу" від 95 Кварталу. 

2011 року Бере участь і стає фіналістом українського шоу Ікс-Фактор, співпрацював із Йолкою. 

2012 року Випустив свій перший англомовний сингл «Let Me Free»,який одразу ж увійшов в ротацію головних радіостанцій країни. 

2013 року Аркадій Войтюк став фіналістом конкурсу «Нова хвиля — 2013», де представляв Україну. Випустив відеокліп на пісню «Мамо», яка ротувалася на головних музичних каналах України. Після того стрімко випустив пісню «Все файно є», яка потрапила до 20-ки найкращих український пісень за 2013 рік. 

2014 року став номінантом всеукраїнської музичної премії «Yuna» у номінації «Відкриття року». У світ вийшов перший альбом Аркадія Войтюка під назвою «G7». 

У 2016 році брав участь у півфіналі національного відбору Пісенного конкурсу «Євробачення 2016»


Джерело:https://uk.wikipedia.org/

Біла Вежа - український рок-гурт. За час свого існування музиканти випустили 2 альбоми та зняли 5 відеокліпів.

У складі гурту п’ять музикантів:

Максим Іващенко - вокал

Євген Скоценко - бас

Андрій Томашенко - гітара

Ярослав Гравицький - гітара

Сергій Іванов - ударні

Сьогодні пісні Білої Вежі можна почути на багатьох радіостанціях України, а також Білорусі, Канади, США. Кліпи гурту можна побачити на музичних ТБ-каналах України. Біла Вежа – учасник шостого сезону національного вокального шоу «Х-Фактор» на СТБ, команда увійшла в ТОП-5 кращих виконавців цього сезону вокального шоу.

В 2016 команда проїхала всеукраїнський тур з 14 міст, зіграли на «Республіці», фестивалі «Схід-Рок» та інших фестивальних майданчиках. Зараз Біла Вежа завершила роботу над третім альбомом у співпраці з «ФДР Мюзік». Презентація альбому відбудеться 22 вересня 2016 року. Після релізу гурт вирушає у тур на підтримку альбому.

Безодня — український альтернативний рок-гурт з Хмельницького.

Гурт «Безодня» бере свій початок з березня 2005-го року, коли двом безнадійно закоханим в музику хлопцям спало на думку втілити в життя спільну мрію, а саме, творити і бути почутими. А звали цих зухвальців Банашко Олександр (гітара-вокал), та Мельник Михайло (гітара).
Одразу ж було сформовано стартову четвірку, до складу якої входили: Клак Віталій (барабани) та Когут Ігор (бас-гітара). Не пройшло й місяця, а новоспечений Рок-бенд відбамбурив свій перший концерт. Невдовзі до гурту приєднався Левченко Сергій (гітара), додавши музиці гурту більше мелодизму та різнопланових цікавих рифів. А Сашко змінив амплуа обмежившись лише вокалом. Трохи згодом відбувся ряд концертів. Концерти з різними «панк» та «дез» гуртами, клуб «П’ятий елемент», де хлопців, мабуть, ніколи не забудуть, участь в акціях «Молодь проти Сніду», акція на підтримку «Телефону довіри». Далі на хлопців чекав дуже відповідальний виступ, їх запросили зіграти на розігріві у гурту «Таліта Кум», на цей концерт вони вийшли під назвою «Безодня»! Виступ був вдалим, Юлія Міщенко залишилась задоволена, «Безодня» звісно - також.
Далі, як це не прикро, гурт залишає бас-гітарист (Ігор пішов виконувати борг перед Вітчизною). Але ж зупиняти мрію яка перетворювалась в реальність ніхто не хотів. Отож, хлопці запросили свого старого знайомого Брагіна Олексія пограти з ними, доки вони не знайдуть собі басиста. Відігравши з «Безоднею» ще два концерти, один з яких був у м. Кам’янець-Подільський, Олексію дуже сподобалась музика гурту і він виявив бажання бути постійним учасником гурту – інших також влаштовувала участь Олексія.
В кінці зими 2006-го хлопці почали записуватись на маленькій аматорській студії, де записали пісні «Загублені люди» та «Не забувай». Ці дві пісні, а також концертні записи, швидко розійшлись по місту та за його межами. «Безодня» продовжує творчо збагачуватись, дає концерти на радість собі та навколо присутнім!!!
Далі «Безодню» запросили зіграти на деяких літніх фестивалях, один з яких «Тарас Бульба». Хлопці гарно «засвітилися», і записали ще одну пісню «Сила води». Але на цьому не закінчилися їхні веселі подорожі, вони відіграли ще одну програму на Тернопільській «Висадці», а у жовтні на «Нівроку», що безумовно говорить про прагнення досягти своєї мети. Але на цих відомих фестивалях з гуртом грав уже інший, безумовно талановитий барабанщик – Домбровський Володимир, який дуже вдало «вписався» - у веселий і привітний колектив.
На протязі місяця, (в жовтні 2006 року) гурт покинули двоє учасників - Левченко Сергій, та Брагін Олексій, через розбіжність музичних поглядів, але хлопці, не опускаючи рук, швидко запросили до себе не менш талановитіших музикантів. Гітарист Вебер Євген та бас-гітарист Тимченко Микола з задоволенням прийняли цікаву пропозицію. Тим часом, гурт дедалі більше ставав популярним, привертаючи увагу з боку різних людей та організацій, що надали їм свою підтримку.
Вже у новому складі гурт виступив на відбірковому фестивалі "Червона Рута-2006", де зайняв перше місце. Одразу після цього, хлопці вирішують, що в них набралось достатньо музичного матеріалу щоб записати дебютний альбом. Тому на початку 2007 року, після ще кількох концертів, БЕЗОДНЯ сідає у студію, де до серпня нарешті записує та зводить дебютник "НЕ МОВЧИ!", який скаладається з 11 треків, що були ретельно відібрані зі всього матеріалу... Правда презентація його відбулась лише весною 2008-го року, в березні, через проблеми з лейблами та виданням альбому. До початку літа 2008-го Безодня встигла відіграти ще не мало концертів, серед яких такі міні-фести як „Висадка”, „Руйнація”, „Зрив”, з такими гуртами як „Тол”, „Анна”, „Фліт”, „Димна Суміш”.
В середині липня 2008-го року, через особисті причини гурт покидає один з засновників Безодні – гітарист Міша Мельник. Гурт у пошуках заміни і грає вчотирьох. На початку вересня до БЕЗОДНІ повертається гітарист Сергій Левченко (ex БЕЗОДНЯ, KILLBARBIE), який колись грав в групі і тому став бажаним гостем. Але Сергій попередив, що завітав тільки на рік. Причиною було, те, що через рік Сергію потрібно їхати на навчання до США. Не дивлячись на це, він вніс дуже великий вклад, за що всі йому безмірно вдячні і це залишиться на все життя. В серпні 2009-го року Сергій покинув гурт, а його місце тим часом посів Сергій Костюк.
2010 рік розпочався для хлопців досить вдало - "Безодня" презентує на радіопросторах України свій сингл "Сила води". Через місяць виходить перша професійна відеоробота на цю ж пісню, гучна презентація якої відбулася в клубі "Саквояж". З особистих причин гурт покидає Євгеній Вебер. Хлопці знову залишаються вчотирьох. Сповнені силою, вірою та натхненням Безодня активно гастролює, виступаючи на різноманітних фестах та в клубах.

Далі буде...


Джерело:https://www.facebook.com/

Нумер 482 — український рок-гурт.

Історія гурту

Колектив був утворений в 1998 році в Одесі. Лідером і одним із засновників гурту є вокаліст Віталій Кириченко, який до цього грав у гурті «Містер Гольф». На початку 1999 року він був запрошений трьома музикантами гурту К. О. К.С на посаду вокаліста. Він придумав назву для колективу: «Зроблено в Україні. Якість підтверджена. Нумер 482 ». Цифрами 482 починається штрих-код українських товарів. Раніше, до 2012 року, цифри 482 були телефонним кодом рідного міста Одеса, тому назву підтримали всі музиканти.
У 2002 році гурт офіційно переїхав до Києва. У 2004 році записується і випускається дебютний альбом «Kawai». У 2006 році з гурту пішов ударник Ігор Гортопан. Його замінив Олег «Кузя» Кузьменко. У тому ж 2006 році гурт випускає другий альбом під назвою «Нумер 482». У 2008 році гурт стає представником України на Євро-2008 в Женеві (Швейцарія). «Нумер 482» є учасниками фестивалів: «Таврійські ігри», «Чайка», «Коблево», EuroFoot (Швейцарія), "Тарасова Гора", "Музика Гідності", "Із країни в Україну". Гурт має два дипломи «Книги Рекордів України». Російська преса охрестила «Нумер 482», як «український Red Hot Chili Peppers»
У 2011 році гурт припиняє свою діяльність, але влітку 2014 го - гурт знову з'являється в ефірах радіостнацій з новою піснею "Добрий ранок, Україно", яка через деякий час стає хітом і новою візитівкою гурту. З серпня по листопад 2014 го - "Нумер 482" беруть участь у волонтерському турі по Східній Україні в рамках фестивалю української культури "Із країни в Україну". У лютому 2015 го - "Нумер 482" презентують наступний новий сингл "Важлива", який буквально відразу потрапляє в гарячі ротації провідних радіостанцій України. Фронтмен гурту Віталій Кіриченко зробив заяву, що сингл "Важлива" є відправною точкою у створенні нового альбому гурту. У травні 2015 го гітарист Сергій Шевченко залишає групу і його місце займає молодий гітарист Володимир Бузаджи.

Склад

Віталій Кириченко - вокал
Володимир Бузаджі - гітара
Андрій Карлюга - бас-гітара
Ігор Мережаний - ударні

Колишні учасники

Ігор Гортопан - ударні
Володимир Непомящий
Сергій Шевченко


Джерело:https://uk.wikipedia.org/

NRavitsa Planet – українська рок-група з Києва.

Група вперше з'явилася на широкій публіці, як учасники телешоу "Мамахохотала" на телеканалі НЛО TV. Протягом сезону команда щотижня презентувала нові пісні в ефірі.

2014: компанія Lavina Music видала дебютний альбом "Все це знають", а також були зняті відеокліпи "Проектор" та "Небо". Група стала музичним гостем "Мамахохотала-шоу".

2015: група грає великі сольні концерти в Києві навесні і восени і готує до випуску альбом "Сектор Приз".

2016: пісні NRavitsa Planet стали саундтреками телешоу "Ліга Сміху" (1+1) та "Мамахохотала" (НЛО TV).

Навесні відбулася презентація кліпів на пісні "В шоці" і "Лопес". У липні 2016 група виступає на найбільшому українському фестивалі Atlas Weekend.


Джерело: http://nravitsa.com/

Kofei.IN - український рок-гурт, створений у 2009 році в славетному Львові.
За музичними мірками історія рок-гурту Kofei лише починається. Четверо талановитих львівських музикантів зустрілися, аби пограти задля власного задоволення, і несподівано навіть для себе створили колектив, який став вже не просто експериментом. Щоправда, від початкового складу залишилося лише двоє учасників, але назва, вигадана ударником-фанатом мокачіно, підтримує цю спадковість.
Вперше про команду заговорили після виходу в світ дебютного синглу «Я Хочу». Пісня практично одразу потрапила до хіт-парадів українських радіостанцій, а кількість завантажень у інтернеті (як для новачків) приємно вразила. Успіх першої роботи підтвердив другий сингл – «Години Назад». За активністю трансляцій в українських радіоефірах ця пісня вже більше ніж півроку впевнено почуває себе у кращій 10-ці. Саме на цей трек хлопці відзняли свій дебютний відео-кліп, режисером якого став вокаліст гурту Сашко Скромний.
Реноме «перспективної команди» остаточно закріпилось за гуртом Kofei.IN після появи нової роботи під назвою «Дивна Тінь», яка разом з усіма попередніми увійшла до дебютного альбому «Шкідлива Звичка». Перша офіційна презентація диску відбулася «наживо» у Львові вже 14 лютого 2012 року.

Latexfauna - український інді-поп гурт, який був заснований в місті Киеві.

Хлопці грають пісні про ковбоїв, серферів і персиковий сон, а в фейсбуці називають себе «індівідуальні куниці». Гурт Latexfauna ще не встиг дати жодного концерту, як його покликали виступати на фестиваль Respublica у Кам'янці-Подільському.

Київська інді-поп-четвірка Latexfauna оприлюднила свої перші світлини. Автором фотосесії став друг музикантів Володимир Точаненко.
За словами вокаліста колективу Дмитра Зезюліна, вони з колегами раніше не мали необхідності у промо-світлинах.
«Ми просто вирішили зробити щось цікаве [у музичному сенсі]. Ніхто не мав жодного бізнес-плану, а тому про фотосесію навіть не замислювалися. Коли прийшов час випускати перший сингл, створили для нього просту обкладинку й виклали в Інтернет. Така ж історія і з трьома наступними синглами», – говорить Дмитро.
Про історію появи одного із найцікавіших столичних колективів його вокаліст також розповідає без прикрас:
«Latexfauna з’явилася під час посиденьок за пивом у одному зі столичних пабів. Наш басист Сашко Димань запропонував мені створити гурт. До цього ми з ним та гітаристом Костею Левицьким уже грали разом всяку єрєсь в колективах Інституту журналістики. Клавішника Олександра Мильнікова також запросив Сашко Димань – вони знайомі з дитинства, бо обидва родом з міста Сквира, Київської області».
Зазначимо, що у повсякденному житті вокаліст Latexfauna Дмитро Зезюлін працює креативним копірайтером у рекламному агентстві, бас-гітарист Олександр Димань – журналіст-оглядач в електронній версії газети «Дзеркало тижня», гітарист Костянтин Левицький окрім музики займається театром і торує кар’єру режисера і актора театру та кіно, а Олександр Мильніков є фахівцем з міжнародної торгівлі.
На сьогоднішній день у творчому доробку Latexfauna є чотири сингли – «Ajahuaska», «Slon», «Klan Sokola» та «Surfer». Останній було презентовано на початку лютого.


Джерело: http://musicinua.com/

Panivalkova — жіноче інді-поп тріо з Києва.
Самі учасниці характеризують свій стиль як «чуттєвий мінімалізм». Гурт утворився в березні 2013 року, через рік тріо виступило в арт-клубі «44» в рамках ініціативи New Generation. Згодом у 2014 році вийшов їх дебютний EP «Панівалькова», а 8 березня 2015 року відбулась презентація першого кліпу на пісню «Крейзі Нікіта». Тріо виступало на різноманітних фестивалях, зокрема «ГОГОЛЬFESTі», SVOЇ, Z-Games, Арт-пікнік Слави Фролової, Одеському міжнародному кінофестивалі, Koktebel Jazz Festival, брало участь в зйомках телешоу «Що? Де? Коли?». Композиція «Crazy Nikita» звучить у рекламі «Нової Пошти».

Склад гурту

Ірина Кульшенко — клавіші, вокал, губна гармошка, кастаньєти
Даша Пугачова — барабани, перкусія, вокал.
Іра Лузіна — клавіші, вокал, укулеле, перкусія.


Джерело:https://uk.wikipedia.org/

Очеретяний кіт — український фольк-рок гурт.
Гурт був заснований у 1995 році. Стилістично набув цілісності на чолі з Романом Крілем десь у 1998 році, коли вийшов касетний магнітоальбом «Бурса». Попередній матеріал зберігається в невідомих архівах і є вельми цікавим.
Далі були альбоми: електронний «Манія», фольк-панк «Коломийки», невиданий та «закопаний», російськомовний «Фаза покоя», найуспішніший «Мандрівка в Косаківку», та «Демидівський альбом», записаний в хаті-мазанці на «очеретяній базі» в селі Демидівка, Жмеринського району.
Гурт-переможець фестивалю «Червона рута» у номінації «Акустична музика». Брав участь у фестивалях: «Шешори», «Мазепа-фест», «Країна мрій», «Арт-поле», «Козак-фест», «Славське рок-фест», «Лудинє» (Косів) і багатьох інших.
Цьогоріч музиканти презентували новий альбом-книжку «20 КРОКІВ». Запис відбувся на київський студії «Cristal Sound». Режисер, Сергій Тягнирядно. До альбому увійшли 14 треків. У оформлені книжки з есе-нарисами про історію створення цих пісень взяли участь фотомитці та художники України, з якими музиканти товаришують, адже останніми роками гурт був невід’ємною музичною складовою різноманітних художніх та фото пленерів.
Гурт унікальний тим, що кожен музикант одночасно є і автором пісень. Минулого року відбувся перший етап туру вищими і середніми навчальними закладами. Зустрічі із студентами в багатьох містах України: Кам’янець-Подільський, Чернівці, Івано-Франківськ, Дніпро, Запоріжжя, Київ та інші.
«Очеретяний кіт», починаючи з часів майдану, присвятив частину свого часу волонтерській діяльності. На даний момент гурт, як частка музичної організації «Музичний батальйон», де представлені такі гурти, як: «Гайдамаки», «Тінь сонця», «Друже музико» та інші, мандрує з концертами у зону АТО.
За змістом «Коти» радують слухача нетривіальним поглядом на українську буденність в особах та «котячими» медитаціями.

Склад «Очеретяного кота»:

Роман Кріль – голос, гітара;

Микола Доляк – голос, гітара, флейта, піаніка;

Володимир Войчишин – голос, бас-гітара;

Андрій Войтюк – барабани.

 

OT VINTA - рівненський гурт, один з лідерів української рокабілі-сцени. У своїй творчості активно використовує український фолк і через це назвали жанр свого виконання «украбілі».

Історія

1993–1995

Влітку 1993 року Юрій Журавель разом з Дмитром Мельничуком (типу бас), Володимиром Бреславцем (барабани) і Андрієм Логвісєм (саксофон) фактично почали історію гурту, тоді ще без назви. У липні молода режисер Марина Паскар пропонує Юрію написати музику до дитячої вистави «Пеппі Довгапанчоха» та виступити живими музикантами і акторами одночасно. 24 грудня відбулася прем'єра вистави. Перший публічний концерт гурту «OT VINTA» (назва подобалась ще не всім членам команди) відбувся 12 квітня 1994 року у Палаці дітей та молоді. 22 квітня «OT VINTA» разом з театром-студією «Від ліхтаря» та гуртом «Ретроскоп» відкривають перший і єдиний на той час в місті рок-клуб «Перехрестя», де збиралися прихильники живої музики 50-х. На відкритті клубу «OT VINTA» грали без саксофоніста і з цього моменту вони грали втрьох. В січні 1995 року вийшла вистава «Звичайне диво» Ігоря Марчука, знову ж таки, з музичним оформленням та акторською роботою «OT VINTA». Восени, після фестивалю у Польщі «Baltik Satelid», Бреславець покидає гурт і хлопці шукають нового барабанщика. С. Константинов і А. Марченко також недовго протримались в команді.

1996–2004

В січні 1996 року Юрій запрошує зовсім недосвідченого, але запального Андрія Осташа на барабани. 5 місяців потужних репетицій і 21 квітня «OT VINTA» на фестивалі «Перлини сезону» в місті Луцьку беруть вищий бал. 22 квітня відбувся перший повний концерт гурту «OT VINTA» в Палаці дітей та молоді. 24 листопада «OT VINTA» стають дипломантами заключного туру фестивалю «Перлини сезону» в місті Києві, пропустивши вперед гурти Стоп-степ, Океан Ельзи і Імперію страху. У грудні відбувся перший запис на студії «INGALVOX» в місті Львові. За підсумками місцевих мас-медіа, «Ot Vinta!» стають найкращим рок-гуртом року.
З 1997 року гурт розпочинає активну гастрольну діяльність в багатьох регіонах України. З квітня починають працювати разом з менеджерами Аліною Дейнегою та Юлією Мізандронцевою. Стають лауреатами та дипломантами фестивалів: «Мелодія 97» (м. Львів), «Вечори над Латорицею 97» (м. Мукачево), «Кремі 97» (м. Севастополь). В вересні того ж року разом з колегами і земляками влаштовують фестиваль «Рок & Рівне», який стає традиційним. У грудні записують дві пісні на студії «GOLD LION» (м. Львів).
З 1998 року гурт працює без менеджерської підтримки. У квітні Іванна Довженко, менеджер гурту Mad Heads, запрошує «OT VINTA» записати дві пісні на студії «Дінастія» (м. Київ) для збірки «Перший Український Рокобільний Фронт». На той час гурт був єдиним, хто співав українською мовою.
21 лютого 1999 року OT VINTA "вперше запрошено до Москви у клуб «СВАЛКА», де хлопці відразу сподобалися та отримали майбутнє запрошення та пропозиції. Через місяць з гурту пішов Андрій Осташ. Барабанщиком стає Орест Лозинський, пізніше його змінює Стас Лозовський. Але влітку в гурті знову новий барабанщик Іван Ульянін. Разом з ним «OT VINTA» знову беруть участь у відбірковому фестивалі «Перлини сезону» (м. Запоріжжя) та «Нівроку» (м. Тернопіль). В жовтні з гурту йде контрабасист Дмитро Мельничук. Тому Юрій вирішив об'єднати зусилля з молодим гуртом Crulas: Віктор Пилипчук (гітара, вокал), Володимир Загиней (контрабас, вокал), Олександр Мартюшев (барабани). Перше бойове хрещення відбулося на початку листопада у м. Кузнецовську. 15 листопада «OT VINTA» перемагає у фіналі фестивалю «Перлини сезону». За кошти, виручені від призу, гурт записує пісню «Шуруй» на студії «З ранку до ночі» (м. Київ), та кліп на ТРК «Рівне 1». 21 грудня того ж року гурт запрошують на другий національний канал «Студія 1+1» до програми «Проти ночі».
1 січня 2000 року гурт дає концерт в м. Тернопіль. У лютому хлопців запрошують до Польщі, де вони дають декілька концертів у Варшаві та Чеханові. 21-го березня Юрій вперше запрошує до Рівного колег з Києва — гурт «Mad heads», для виступу у рок клубі «ПЕРЕХРЕСТЯ». У відповідь 22 квітня кияни запрошують «OT VINTA» у клуб «SHELTER». Через тиждень Олександр Мартюшев залишає гурт. Але хлопців це не засмучує і вони втрьох, без барабанів, виступають все літо. На початку осені на барабани запрошено Ігоря Герасемчука. В листопаді «OT VINTA» їдуть у м. Білосток (Польща) на фестиваль «Підляська Осінь».
У кінці січня 2001 року Ігор залишає гурт і за барабани сідає Руслан Тригуб, «старий» ударник гурту «Крулас». Його перший концерт у складі «OT VINTA» відбувся 9 лютого у рок-клубі «Перехрестя», куди були запрошені кримчани «Freno de pedales». У червні гурт нарешті пише свій перший альбом на студії «Глорія» (Луцьк). 5 липня «Ot Vinta!» беруть участь у концерті у клубі «СВАЛКА» (Москва) разом з гуртами «Red Elvises», «Містер Твістер» та ін. Іванна знайомить рівненчан з Лєною Стєпановою і вона стає їхнім адміністратором та менеджером. Незабаром вона влаштовує їм декілька концертів у Москві. Також гурт декілька разів запрошують до Польщі та в різні міста України.
У 2002 році Почалася тісна співпраця з менеджером Іванною Довженко. Розширюється географія гастролей: гурт бере участь у багатьох святах та фестивалях:
«Доскі» (Москва)
«Тарас Бульба» (Дубно)
«Пластовий Зліт у замку Свірж» (Львів)
«Штормове попередження» (Євпаторія)
«Фестиваль оптимізму» (Москва)
та багато інших.
У вересні Юрій Журавель та Валерій Цвенюк закінчують роботу над кліпом-мульфільмом «Не мала Баба клопоту купила Порося». У листопаді проходить його презентація на каналі М1, потім кліп транслюють на багатьох каналах України. Завершена робота над альбомом «Дриґтиндимба».
2003 року рекордингова компанія «Астра» випустила першу партію тиражу альбому «Дриґтиндимба». 12 лютого в клубі Buddy Gay (Київ) відбулася прес-конференція і презентація диску, але вже без Руслана Тригуба. Побарабанити замість нього погодився Михайло Земельський. Через деякий час до гурту повернувся Сашко Мартюшев, і вже в березні, на презентації в Рівному, він в робочому екіпажі. Альбом добре розповсюджується серед слухачів, музика звучить на радіо, займаючи в хіт-парадах лідируючі позиції, мультик «Не мала баба клопоту…» все частіше з'являється на ТБ. На відомому російському порталі multikov.net він протягом 3-ох місяців займає 1-е місце.
23 серпня в київському Potato House була реалізована ідея підготувати акустичну програму, яка не раз буде рятувати гурт на теле- та радіоефірах.
Продовжуються гастрольні поїздки Україною, Польщею та Росією, зокрема гурт відвідує Санкт-Петербург, Тулу, Єкатеринбург.
2004 рік був багатий на концерти та гастролі. Після чергової зимово-весняної подорожі Росією, гурт зібрався в тур по Польщі, що був організований лейблом «Koka-Records». Зламаний ніс Журавля, биті ноги Віті, аварійні екстремальні перекидання водія Валентина, Володі та Сашка, різка зміна форми тарілки "Ride" на "China", і ще купа усіляких пригод під час польського туру, зробили «OT VINTA» переможцями номінації «Екстрим року». Після героїчної подорожі Польщею, запрошення посипались як із рогу достатку: «Лемківська ватра», «Свято полку Уланів», «Івана Купала», «Зустрічі на Мазурах» та інші. Міжнародний фестиваль «Muzicorama-2004» (м. Гіжицько) довів, що музику гурту може сприймати уся Європа. Час від часу гурт повертається на Україну для участі у фестивалях «Рок понад хмарами» (м. Харків), «Нівроку — 2004» (м. Тернопіль), для виступів у турі «Чернігівського пива», концерту з Сестричкою Вікою (м. Львів) та інші. Повернувшись із Росії, 15 листопада, було вирішено розпочати запис альбому «Дарма я наївся цибулі» на студії «Династія» (м. Київ). Але спокійно сидіти в місті, де назрівала Помаранчева революція, було неможливо. «OT VINTA» стають активними учасниками тих подій. Однак, демократію України доводиться захищати знову ж таки в Польщі на телемості-концерті «Київ — Варшава — спільна справа!» та на фестивалі «Люблін — Україна». З 14 по 24 грудня гурт бере участь в автопробігу «Потяг Дружби», їздить Україною, дає концерти та знаходить нових друзів. Виступ на Майдані Незалежності у Києві був яскравим завершенням автопробігу та року що минув.

2005

Після виходу альбому «Дарма я наївся цибулі» (1 квітня 2005 р), розпочалась робота над реміксованими варіантами пісень, паралельно було записано пісню «Два кольори» в дуеті з гуртом «ФлайzZzа», і переробку «Блюз пухлых рук» із репертуару легендарного гурту «МІСТЕР ТВІСТЕР», що отримала назву «Міцні засмальцьовані руки», текст якої став «народною СМСкою». Цього року гурт відпрацював два тури Україною: громадська акція «Не будь байдужим!» та західно-український тур в підтримку «Євробачення». OT VINTA Продовжують гастролювати Україною, Польщею, Росією, Білоруссю. В одній із подорожей музиканти потрапили в аварію під Борисполем, ніхто не постраждав. Почалась співпраця з агентством «Крила». Цьогорічні фестивалі: «Лемківська Ватра», «Тарас Бульба », «Володимир», «Фортеця», «Мазепа-фест», «Гоблін Шоу», «Silver Bullets — 7 years», «Тінькоф» та інші.

2006

12 лютого відбулась прем'єра нового кліпу від гурту OT VINTA — «Дарма я наївся цибулі». Протягом року було відзнято ще чотири відео: «Дарма я наївся цибулі RMX», «Опля-картопля», «Тиша навкруги» та «ПОПЕРЕДУ!». Розширилась гастрольна мапа. 12 серпня OT VINTA вперше представляли Україну на міжнародному фестивалі в Литві у м. Вісагіно — «Visagino Country», де отримали звання «Відкриття фестивалю». Таку ж нагороду дістали і на українському фесті «Рок-Січ». Після повернення з Литви на музикантів чекали фестивалі «УКРАБІЛЛІ ВИБУХ!», «Фортеця», «Дні української культури», «Острів Скарбів», «Про-Рок», «День незалежності з Махном», «Масляна на подолі», «Зліт весняних котів», «Барти Фольк», «Етноліто», «Підляська осінь», «IV Пасленська бесіда східних культур», «Прикордонні зустрічі». На останньому отримали нагороду «За розвиток української культури на теренах Польщі». Осінь принесла багато несподіванок. Спочатку у Рівному створилась брейн-ринг команда, запозичивши назву у єдиних меценатів — «OT VINTA». Потім розпочались репетиції спільного дуету OT VINTA та відомого оперного співака Дмитра Гнатюка. Дебют революційного проекту відбувся в Оперному театрі. І вже на початку грудня хлопці, разом з командою «Гагаріни», потрапили в Вищу українську лігу КВН. А 14 грудня в клубі «Бочка» презентували результат роботи цілого року — CD «ПОПЕРЕДУ»(© MOON RECORDS).

2007

Влітку 2007 року «OT VINTA» вирушили гастрольним туром по Європі. Сезон єврогастролей успішно відкрився виступом як хедлайнерів на студентському фестивалі «CampusFest», що проходив 6-7 червня в місті Лейпциг (Німеччина). Наступним євро-виїздом OT VINTA помандрували до Словаччини, де 5 липня представляли Україну на потужному молодіжному рок-фестивалі «Hodokvas». Тут довелось виходити на одну сцену з поважними виконавцями як сьогоднішнього дня, так і кінця 1990-х років, а саме Apollo 440, Static X, Placebo, Machine Head, KORN. А наприкінці липня от-вінтисти відвідали Нідерланди, аби заграти на забаві «Zwarte Cross Fest». Після євро подорожей OT VINTA потрапили на південний берег Криму, в місто Судак, до Генуезької фортеці, де відбувся міжнародний Байк-фестиваль «War Zone-IV». Також почали тісно співпрацювати з проектом «Наша пісня». Цього року виявилося, що творчістю OT VINTA зацікавились і в більш віддаленому закордоні. Японська компанія Art Union Group, яка володіє мережею музичних дістро, в обличчі пана Такаюкі Саіто повідомила, що в Японії є чимало поціновувачів творчості OT VINTA, отже перша партія альбомів «Дриг-тин-димба», «Дарма я наївся цибулі» та «ПОПЕРЕДУ» вже потрапили на прилавки японських магазинів. На кінець року, 5 грудня, в київському клубі «XLIB», гурт OT VINTA презентував новий альбом «Дупотряска». Це збірка реміксів на пісні з попередніх альбомів. До створення електронно-танцювальних версій відомих хітів долучилися DJ 40А, аранжувальники Nelly Studio, звукорежисер «гвинтів» Дмитро Кірічок та музиканти рівненських гуртів «Брем Стокер» та «Extasy». Фестивалі: «Етнозима: Масляна на Буковині», «Украбіллі Вибух 3!», «Маzепа Фест», «Тарасова Гора 2007», «Славське рок-фест», «Бескиди», «Фестиваль пам'яті УПА», «День Незалежності з Махном-2007», «Веселий Вареник».

2008

Новий рік «OT VINTA» розпочали з дуже незвичного виступу — в січні гурт відіграв концерт в колонії суворого режиму в селі Катеринівка Рівненської області. В червні з нагоди приїзду в Україну Пола Маккартні на одному з провідних телеканалів був проведений конкурс «Бітломанія», в якому OT VINTA стали переможцями з власною версією хіта The Beatles «Love me do», що в «гвинтівському» варіанті отримала назву «Не піду». Ця перемога забезпечила «гвинтам» місця у VIP-зоні на історичному концерті сера Пола, а пісня «Не піду» стала справжнім концертним хітом. В жовтні Юрій Журавель дебютував як письменник. Було презентовано його книгу для дітей «Мазепа. Крок до правди», над якою він працював кілька місяців, консультуючись з істориком Ольгою Ковалевською, а також малюючи ілюстрації до переказу історичних подій. Розпочалася робота над новим альбомом «Потом і кров'ю». Першим кліпом на пісню з майбутньої платівки стало відео «Бабина тумба», яке вийшло на екрани в листопаді. Фестивалі: «Украбіллі вибух IV», «ЕтноВесна», «Тарасова гора», «Гоблін шоу», «Уніж», «Фортеця», «Октоберфест», «Покрова».

2009

Відеографія гурту поповнилася кліпом на колискову «Пісня конвалій», а концертний репертуар кавер-версіями на пісні дружнього гурту «Вася клаб» — «Шіді-Ріді» та «Ла-ла-ла», та української народної пісні «Була в мене жінка», яку було презентовано в програмі Фольк Music. В травні OT VINTA всім складом повернулися на сцену театру «Від Ліхтаря», в якому починали свій творчий шлях. Хлопці зіграли головні ролі в виставі «Свинарі» за п'єсою В.Жерєбцова «Подсобное хазяйство», а Юрій Журавель до того ж став художником декорацій. У вересні гурт був визнаний переможцем загальноміського рейтингу Рівного та отримав звання «Гордість міста». Наприкінці року «гвинти» демонстрували неабияку громадянську активність: саджали реліктові дерева гінкго-білоба на Співочому полі в Києві, та подбали про своїх співвітчизників під час карантину з приводу епідемії свинячого грипу, оголосивши Перший відкритий чемпіонат з Хрюк-н-ролу.
Фестивалі: «Украбіллі Вибух V», «1715», «Свірж», «Breakout» (Польща), «ЗахіD» «День Незалежності з Махном».

2010

«ОТ ВІНТА» активно працювали в студії над записом пісень до альбому «Потом і кров'ю», відзняли і випустили нові кліпи «Не піду» і «Люблю», а також зробили неочікуваний дует — заспівали пісню «Ніч яка місячна» разом з видатним оперним співаком Володимиром Гришком в шоу «Пороблено в Україні». Паралельно з цим хлопці продовжували грати в спектаклі «Свинарі», який в травні отримав Гран-прі міжнародного фестивалю «ЛіхтArt» — «Золотий Ліхтар». Ще одну премію OT VINTA отримали від радіо ДЖЕМ FM. Вибрики гурту не вписувалися ні в одну з існуючих номінацій премії «НеПопса», тому засновникам довелося створити для них спеціальну відзнаку — «За нестандартний підхід до сценічного образу». Розбурхавши Рівне флешмобом «ЧЖ» — збіговиськом «Чорно-Жовтих Чоловіків та Жінок» — OT VINTA одразу ж взялися до підготовки до участі у Дні шалених польотів «Red Bull Flugtag 2010». Їх політ на єдиній в світі летючій черепасі став найяскравішим номером дня і навіть потрапив до хронік австралійського телеканалу TEN. Також Юрій Журавель долучився до створення фестивалю аматорських фільмів DVERY і став його співорганізатором.
Фестивалі: «Украбіллі вибух V», «День міста» Гіжицько (Польща), «LOKAL!FEST», «Захід», «Гоблін шоу», «Гайдамака.UA», «Козацькі звитяги».

2016

Після мітингу в м. Перемишль з погрозами від місцевих націоналістичних ультрас, в липні гурту було повідомлено, що на них в кількості 4-х чоловік діє безстрокова заборона в'їзду на територію Польщі.


Джерело:https://uk.wikipedia.org/

«Піккардійська Терція» (Вокальна формація «Піккардійська Терція») — українська акапельна формація.

Історія

Утворена 24 вересня 1992 року у Львові (Львівському музичному училищі) як квартет: Володимир Якимець, Нудик Ярослав Володимирович, Андрій Капраль і Богдан Богач.
1993 — дипломанти фестивалю «Червона Рута» у Донецьку.
1994 — перемогли на фестивалі «Доля» в Чернівцях (три перші премії — в конкурсах народної пісні, популярної пісні і «співана поезія»; одноголосно — Гран-прі фестивалю) і записують дебютний альбом «Піккардійська Терція».
На Новий рік стали лауреатами телеконкурсу «Мелодія» і з початку 1995 року «Піккардійська Терція» штурмує вершини хіт-параду «12 мінус 2».
Завоювавши з піснею «Пустельник» Гран-Прі телефестивалю «Мелодія-95», зовсім не попсова «Піккардійська Терція» несподівано потрапила в трійку претендентів на «Золоту Жар-птицю» «Таврійських Ігор» в номінації найкраща поп-група року.
Фірма «Галрекордс» випустила ще два альбоми гурту — концертний «Ad libitum» та «Тиха ніч» з різдвяними колядками.
Восени 1996 року Андрія Базиликута замінив Андрій Шавала з хорової капели «Трембіта», в якій, до речі, і працює більшість учасників «Піккардійської Терції».
Влітку 1997 МО «Дзиґа» спільно з фірмою «Росток Рекордс» випустили перший компакт-диск секстету — «Сад ангельських пісень» (запис студії «Люксен», звукорежисери Руслана Лижичко і Павло Грабовський).
У вересні 1998 відкрився офіційний веб-сайт формації.
2000 — за всю історію знаменитого міжнародного фестивалю акапельного співу «Vokal Total» у Мюнхені, організатори вперше запросили творчий колектив зі Східної Європи. Ним стала «Піккардійська Терція».
2001 — попри постійну ротацію учасників, формація удруге отримала запрошення виступити на «Vokal Total».
2002 — «Студія 1+1» зняла документальний фільм про творчість «Піккардійської Терції» до її 10-річчя.
2006 — виступ перед членами Європейської комісії в королівському палаці в Брюсселі.
2007 — виступ у Сопоті (Польща) на фестивалі «Top Trendy», де зазвичай виступають лише польські виконавці.
25 серпня 2007 — спільний концерт «Піккардійської Терції», Руслани та Ал ді Меоли у супроводі симфонічного оркестру «Leopolis».
У репертуарі вокальної формації майже 300 композицій, серед яких класичні твори («Неаполітанська пісня» та «Легенда» Петра Чайковського, «Коли розлучаються двоє» Генріха Гайне, «Ave Marija» Джакомо Качіні та інші), обробки народних пісень («А у полі річка», «Туман яром», «Горіла сосна», «Йшли корови», «Ой, Марічко», «Сумна я була»), власні композиції («Берег ріки», «Кантрі», «Пустельник», «Сад ангельських пісень», «Старенький трамвай» тощо).
Географія гастролей «Піккардійської Терції»: Польща, Канада, Іспанія, Німеччина, США, Італія, Франція.
У музичному портфоліо формації — твори 12 мовами світу.
Термін «Піккардійська Терція» взято з теоретичних праць композитора Анатолія Кос-Анатольського. Ця назва виникла на рубежі XVI—XVII ст.ст. у французькій провінції Піккардія. Згодом її широко використовували у своїй творчості академічні композитори — Георг Гендель, Йоган- Себастьян Бах та інші.
У 2014 році пісня гурту «Пікардійська терція» під назвою «Гей, пливе кача…» лунала під час поховання героїв Небесної сотні. З тих пір композиція стала символом прощання з героями, які загинули в Україні під час військових дій.

Поза сценою
«Футбольна Терція»

Виконання гімну України «Ще не вмерла України…».
1998 — матч Ліги чемпіонів між командами «Динамо» (Київ) та «Арсенал» (Лондон). Рахунок — 3:1
2007 — відкриття футбольного сезону у Львові 2007—2008. Матч вищої ліги між командами «Карпати» та «Кривбас». Рахунок 3:0
2007 — матч між національною збірною України та національною збірною Італії, які зустрічалися в рамках відбіркового циклу до чемпіонату Європи 2008 року. Рахунок — 1:2.
2008 — матч між національною збірною України та національною збірною Білорусі, які зустрічалися в рамках відбіркового циклу до чемпіонату Світу 2010 року. Рахунок — 1:0.


Джерело:https://uk.wikipedia.org/

КораЛЛі (Карпатські Аллігатори) — етно-фанк-рок гурт з Івано-Франківська.
Гурт виник 2005 року. Його особливістю є використання трембіти та дримби.
«… Якщо гуцул — то той самий українець, тільки дикий, то Кораллі — це багато диких гуцулів, які ше й знають, як своєю музикою порвати маси на шмату… Найдрайвовіша музика того вечора…».
Звіт: «Фінал The Global Battle Of The Bands (Ukraine 2008)»
«… Девятнадцатыми были „Кораллі“ из Ивано-Франковска. Будь я в составе жюри, то непременно поставила бы им десятку. Ребята в вышиванках творили на сцене форменный дурдом. Сумасшедшая игра на всевозможных инструментах никого не оставила равнодушным. Отрывались ВСЕ! Смесь етно-мотивов с фанком, фолком и задорными текстами творила чудеса. По зрелищности, яркости и атмосферности реально первое место. Настоящее шоу, недаром ребята в этом году выступали почти на всех украинских (и некоторых польских) фестивалях. Колоритно…» .
Команда встигла набути прізвиська «трембітно-амбітна», оскільки за сезони 2008-го та 2009-го років узяла участь у більшості українських та багатьох закордонних фестивалях:

2008 рік

Ніч на Івана Купала (Перемишль, Польща);
Карпатський Байкер (Косів, Україна);
Лемківська Ватра (Ждиня, Польща);
Підкамінь (Підкамінь, Україна);
Славське Рок (Славське, Україна);
Be Free (Львів, Україна);
День Незалежності в Унежі (Уніж, Україна);
День Незалежності України (Варшава, Польща);
Рок Січ (Київ, Україна);
ДніПро (Київ, Україна);
The Global Battle of The Bands (Львів-Київ, Україна);
Нівроку (Тернопіль, Україна);
Дні української культури (Жешув, Польща);
МітОст (Ужгород, Україна);
Червона Рута (Івано-Франківск — Київ, Україна);
Рок-Коляда (Львів, Україна)

2009 рік

Рок-Коляда (Львів);
Великдень у Космачі (с. Космач);
Світязь (Шацьк, Волинська обл.);
Зашків (с. Зашків, Львівська обл.);
Обнова-фест (Чернівці, Україна);
Kolomyja (Ґурово-Ілавецке, Польща);
Чернігівське Rocks Львів (Львів, Україна);
GALICJA-Rzeszów (Жешув, Польща);
Підкамінь (с. Підкамінь, Львівська обл.);
Na Iwana, na Kupała (Польща);
Потяг до Яремче (м. Яремче);
Свірж (c. Свірж, Львівська обл.);
Folkowo (Острода, Польща);
Захід (с. Звенигород, Львівська обл.);
Мазепа-Фест (м. Полтава);
Рок Січ (м. Кам'янець-Подільський).

17 квітня 2012 року гурт виступив на Великій Гаївці в Дрогобичі, під час якої було встановлено рекорд України за кількістю учасників гаївки.


Джерело:https://uk.wikipedia.org/

Таня Брянцева народилася 31 грудня. Вже в два роки вона співала пісні Алли Пугачової та Софії Ротару. Батьки тоді з гордістю називали Таню "Народна артистка Радянського Союзу". Пройшло 10 років, і Таня продовжила свій творчий шлях у зразковому дитячому хорі "Тоніка", місто Хмельницький. Вже тоді вона твердо вирішила стати співачкою. З хором «Тоніка» Таня побувала на своїх перших гастролях в різних містах України та Росії. У 13 років - солістка ВІА при Хмельницькому будинку творчості.

У 1998 р. взяла участь в конкурсі імені Володимира Івасюка, дипломант. У тому ж році закінчила Вище музичне училище ім.Р.М. Глієра з червоним дипломом, а в 2004 р. отримала червоний диплом відомого КНУКІМ. Навесні 1999р. на фестивалі «Червона Рута» їй присуджена 3-я премія.

Новий етап розвитку співачки поклала зйомка відеокліпу на пісню «Сонце-Місяць» у 2001р. У тому ж році - участь у конкурсі «Ялта. Море друзів», 3-я премія та приз глядацьких симпатій. Наступний, 2002 рік був ознаменований перемогою в конкурсі ім. Ст. Івасюка, 2-я премія.

Навесні 2006 р. Таня Брянцева взяла участь у проекті „Шанс» (Інтер), а навесні цього року вона стала півфіналісткою конкурсу молодих виконавців «Юрмала» «Нова Хвиля» 2007.

У лютому 2008 року був знятий відеокліп на пісню "Інших мені не треба". Він знаходиться в ротації каналів OTV, BIZ TV, MAKS TV (USA). На запрошення каналу MAKS TV (USA) Таня брала участь у міжнародному конкурсі естрадних виконавців "Пісні Моря-2008" в Севастополі.

Восени 2008 року був записаний альбом "Інших мені не треба".

Пісня "Sweet & sugar, baby" увійшла у фінал відбіркового туру конкурсу Євробачення 2009. У постановці номери брала участь відома повітряна гімнастка Олена Дахнівська (Шоу Елтона Джона, Філіпа Кіркорова, Володимира Гришка...).

Презентація альбому «Інших мені не треба» відбулася в клубі «Фаберже» 5 листопада 2009 року. «Для мене дуже важливо, щоб моя музика була затребуваною, це справжня заслуга артиста – дарувати свою творчість», - говорить Таня Брянцева. «Цей альбом зібрав лірику і танцювальні треки і для мене дуже символічний, це справжній альбом жіночих емоцій, сподівань і переживань, сподіваюся, він вам сподобається!»

2010 - Таня Брянцева взяла участь у проекті «Ти - суперзірка » на каналі 1+1, потрапила в топ 100 кращих вокалістів.
2012 - команда блондинок з Танею Брянцевой виграла в інтелектуальному проекті «Світлі голови» ( Новий канал).
2012 - записаний англомовний трек "Fly away", на який знятий відеокліп.
2012 - трек «Wish» feat KIBO став дуже популярним. У тандемі з талановитим ді-джеєм KIBO, Таня записала ще одну пісню «Київ».
Це сучасний гімн Києва.
2013 - пісня «Крапелька», композитор Ігор Добролеж.
З 2006 року кожен Новий Рік Таня – Головна Попелюшка країни в новорічних виставах на Президентській Ялинці у Палаці «Україна».
Зараз Таня записує нові пісні та бере активну участь у зйомках телевізійних проектів.

PIANO (читається як «ПІАНО») – український гурт, cтворений в 2008 році Богданом Головко та Олегом Тимошиком у Львові. Хоча спражньою датою заснування музиканти вважають 9 листопада 2014 року, коли світ побачив перший дебютний ЕР-альбом "Пристані". Лідером та вокалісткою гурту є Христина Головко .Стилістика гурту неоднозначна й не вписується в рамки єдиного музичного напрямку. Музика варіюється від поп-арту до року, також у ній присутні елементи фанку.

Історія

До 2014 року, період перед дебютним альбомом «Пристані»
Перші творчі пошуки розпочались у 2008 році. Тоді Богдан Головко та Олег Тимошик планували грати у повному складі, але без вокалу. Після довгого затишшя у 2011 році Богдан просить сестру Христину підіграти хлопцям на фортепіано. Та після декількох репетицій Христина починає співати. На початку 2012 року колектив переформатовується під вокал і починає створювати концертну програму та записує кілька демо-пісень. Після виступів з гурту через особисті обставини йде ударник Остап Сухоцький. Розпочинається процес пошуку ударника, який триває дуже довго. Зрештою на початку 2013 року розпочали грати акустично, запрошують кахоніста і восени дають перший концерт. Згодом музиканти вирішують сісти і записати перший акустичний альбом, який вже потім отримає назву "Пристані"

2014 рік, альбом «Пристані»

Робота над альбомом триває з весни до кінця літа 2014 року. Врешті-решт постійні учасники гурту Христина та Богдан Головко і Олег Тимошик вирішують у листопаді випустити перше EP.
9 листопада 2014 року світ побачив альбом «Пристані», який встиг отримати безліч схвальних відгуків не лише слухачів, ай від музичних критиків. Також альбом встиг зазвучати в ефірах багатьох радіостанцій серед яких Львівська Хвиля («Все й одразу»), Аристократи(«Ранкове шоу»), «Громадське радіо» («Громадська хвиля»), радіо «ЕРА» («Студія вихідного дня» та «Пора року» Андрія Куликова).
Для нас «Пристані» — це знайомство з нашим слухачем, наша перша музична гавань. У ній разом з слухачами пірнаємо в світ музики PIANO. Кожна пісня альбому є результатом нашої великої любові і прагнення говорити до світу від ніжного мовчання до форте", — розповіла вокалістка гурту Христина Головко.
Після появи «Пристаней» PIANO запрошує до співпраці професійну віолончелістку Марію Біль, яка водночас їздить з концертами країнами Європи. З тих пір Марія є постійним учасником колективу.

2015 рік, період становлення та активного розвитку

Гурт активно розвивається і концертує містами України. 30 січня після концерту в Рівному лідер PIANO Христина Головко пропонує працювати музичним менеджером Олексію Самчуку, відомий у вузьких колах як менеджер гуртів «Оркестр Яко Іжиця» та «Ріплей», а також організатор концертів. Варто зазначити, що Олексій співпрацював з музикантами ще з вересня2014 року, коли його друг композитор і піаніст Єгор Грушин запропонував просто допомогти колективу з роботою у соціальних мережах. Після вдалих зимових та весняних концертів гурт починають запрошувати на різні фестивалі, слухацька аудиторія щодня збільшується.
22 березня PIANO грає у Львові на розігріві сольного проекту Сергія «Колоса» Мартинюка — лідера гурту «Фiолет», в рамках його всеукраїнського туру «Як я живу».
16 квітня гурт вирушає у свої перші триденні концертні мандри до Вінниці, Черкас та Тернополя.
21 травня на берлінському RadioCORAX транслюють розмову з Христиною Головко.
5 червня музиканти вперше виступають у Києві з сольним концертом. Шанувальники гурту ще довго не хотіли відпускати музикантів зі сцени «Apelsin magic café». Як наслідок, два виходи «на біс».
«Вчорашній вечір я запам'ятаю назавжди! Емоції, відчуття переповнюють. Любов, вдячність і тепло огортає від ваших щирих посмішок, від ваших шалених оплесків, від того, як ви співаєте „Покатай мене по Україні“ чи шепочете „Пристані“. Якщо є десь моє життя і моя любов, то вона у всіх вас! Людях, які нас слухають, нас підтримують, нас відчувають! Шалене дякую, КИЇВ! ВИ — ЧУДОВІ! Велике дякую Андрію Куликову за те, що був з нами цього вечора!», — коментує концерт лідер та вокалістка гурту Христина Головко в одній з соціальних мереж.
"Так говорити вміють лише галичани, так відкриватись може лише Христя Головко, так грати може лише «PIANO», — молодіжна інформаційна спільнота «Сіль» про концерт у столиці.
7 червня у львівському мистецькому центрі «Грушевський cinemajazz» ніде було місця знайти. Концерт проходить з аншлагом.
«За кількістю бажаючих, можна сміливо сказати, що в PIANO є надійна команда відданих моряків, з якими не страшно підкорювати нові океани та моря…», — Молоде радіо про концерт у рідному Львові.
27 червня PIANO виступає у парку імені Івана Франка (Львів)на благодійному проекті "Шафа" таким чином допомагаючи зібрати близько 400 кілограмів різного одягу, взуття тощо.
1 липня в ефірі радіостанції «Джем ФМ», у рамках нового шоу «Селекція», що створюється спільно з інтернет-платформою cultprostir.ua, відбулася презентація львівського гурту PIANO. В якості гостя був лідер гурту
Після виступу на фестивалі «Файне місто» у Тернополі гурт запрошують до міста Кам'янець-Подільський на ще один великий фестиваль, що має назву «Respublica». Влітку до команди приєднується барабанщик Тарас Лозан, вперше виступивши з музикантами 18 липня на концерті у Славську. PIANO вирішує перейти у повний склад. 9 серпня гурт виступає у Свіржі на головній сцені фестивалю «WoodstockUkraine».
"Після концерту тендітна вокалістка Христина Головко близько години (!) роздає автографи. Серед фанатів найбільше хлопців. Просять співачку підписати маркером руку. Не відмовляє. «Мабуть, вперше роздала стільки автографів,— зізнається кореспонденту „ВЗ“ Христина.— Публіка на фестивалі — неймовірна. Любимо виступати у місцях, де нас розуміють з півслова».
Зараз гурт працює над новим альбомом, який з нетерпінням очікують як самі музиканти, так і їхні прихильники. Музиканти вже встигли зробити аншлагові концерти- презентації синглу у Києві та Львові.

Цікаві факти

Слова пісні «Покатай мене по Україні» були написані не Христиною Головко як, можливо, хтось думає, а її братом Богданом. Наразі одна з найбільш відомих пісня гурту.


Джерело:https://uk.wikipedia.org/