Наталя Мирна (Екс-Нікіта) «Головне – впевнено дивитись в майбутнє!»

Категорія: Новини
2474

Мабуть, ти одна із небагатьох українських артистів, яка може похвалитися чи не рекордною кількістю зміни імен. А з чого все починалося?                             

Починалося все у Львові. Тоді, я іще була студенткою Львівської консерваторії та починала свою сольну кар’єру під іменем Наталя Пилип’юк. На той час я працювала із продюсером та композитором Олександром Єрченком, якому я щиро вдячна за цей досвід. Адже це був продуктивний період – за більш як три роки нашої співпраці було чимало справжніх перемог: саме у той час я стала лауреатом та переможицею на багатьох Міжнародних та Всеукраїнських конкурсах…

Проте час минав, змінювались обставини та умови, зростав вітчизняний шоу-бізнес. І я зрозуміла, що потрібно розвиватися, рухатися вперед і шукати нові форми. Словом, я вирішила діяти рішуче: розірвала контракт із продюсером, і почала активно шукати себе, новий образ, новий репертуар та нове сценічне ім'я.

Саме так з’явилася співачка Нікіта?

Так. І ця ідея – розпочати свою нову творчу діяльність під псевдонімом "Нікіта" – виникла у мене у спільній співпраці із дизайнером та подругою Олесею Савенко.

Це немов народитися знову! А якими були перші кроки у новому імені?

Так, це було справді нове народження – новий проект кардинально відрізнявся від усього, що я робила раніше! І перше з чого ми почали, це, звичайно ж, новий репертуар та абсолютно новий образ.

Окрім того, слід було знайти по-справжньому «свою» команду – людей, котрі б чітко розуміли, що ми робимо і чого прагнемо. Це повинні були бути люди, які з нами «на одній хвилі». Так ми вибрали наймоднішого на той час аранжувальника Сергія Сметаніна – він саме «гримів» тоді із проектом Катя Chilli.

Тобто окрім імені ти ще й місто змінила? Адже вся тусовка, як і той же Сметанін, працювали у столиці?

Фактично мені довелось жити на два міста. Адже у Львові я продовжувала навчання у консерваторії, у Києві ж кипіла основна робота над проектом Нікіта.

В ті роки у нас, у Львові, все тільки починалось. Багато, зараз вже відомих співаків, в кінці 90-х – на початку 2000-них проводили репетиції та творили в одних студіях. Ми виступали на одних сценах, здебільшого у Львові та у Києві, на багатьох фестивалях в Чернівцях, Камянець-Подільському, Володимирі-Волинському, Тернополі, Харкові, Ялті, Сімферополі, Черкасах та інших містах. Це вже пізніше хтось переїхав в столицю, хтось продовжив працювати у Львові, а дехто навіть переїхав за кордон.

Та повернемося до ваших перших кроків із проектом Нікіта…

Так чи інакше, піснею, із якої ми почали писати мій новий альбом, стала «Мовчи». Сергій написав музику, а я, спільно із львівською поетесою Зоряною Гладкою – написали слова. Зрештою справа пішла – пісні росли наче гриби, я співпрацювала з багатьма талановитими та чудовими людьми.

Серед інших був і лідер «Скрябіна» Андрій Кузьменко?

Співпраця з Кузьмою була одним з найяскравіших тандемів в моєму житті. Андрій написав для мене чудові пісні "Хотілося зими", "Хамелеон" та зробив нове аранжування для "Паперовий літачок", "Не вертатись в Ісландію". Ці пісні увійшли в мій альбом "Хамелеон", який вийшов 2001 р. Пам'ятаю ті дні, ми до ночі сиділи,  підбирали правильний ритм… Андрій був неймовірно талановитим музикантом та не менш неймовірно доброю людиною.

В роки створення альбому ми попрацювали з командою і над відеороботами "Мовчи" та "Ялиночка".

Згодом, уже після виходу альбому, мені довелося чимало часу працювати за межами України. З'являлися нові пропозиції, виступи та концерти відбувалися у таких країнах як Данія, Бахрейн, Йорданія, Катар, Арабські емірати.

Подібні контракти – це, мабуть, неймовірний досвід для артиста?

Це справді колосальний досвід! І не лише тому, що ти бачиш та розумієш, як повинен працювати шоу-бізнес, у якому напрямку розвиватися та рухатися. Як і під час будь якої подорожі, тут ти отримуєш можливість познайомитися із новим для себе менталітетом, культурою.

Окрім того, це досвід створення продукту за іншими вимоги і звичайно, велике значення має співпраця з закордонними музикантами. В ті роки я випустила нові композиції "Ayman",  "Я слухаю"(муз. моєї подруги, талановитої Лесі Герасимчук, сл. Павла Тичини та Олега Калича). І власне за кордоном я все більше почала займатись музикою вже у якості композитора.

Але думок про те, щоб залишатися за кордоном, не було?

Ні, я чітко усвідомлювала, що це контракти, проекти, робота. А дім – в Україні. І приблизно у 2005-му, я повернулася до Києва. Потрібно було рухатись далі.

І знову першим кроком стала зміна імені?

Знову, перше з чого я вирішила почати, це сценічне ім'я. Патент на свій псевдонім "Нікіта" я вирішила не продовжувати. Думаю, це моє рішення  було на руку Юрію Нікітіну, який тут же підхопив таку гарну назву для свого нового колективу :).

Десь рік я пропрацювала під псевдонімом Наталі, почала роботу над проектом "Світ Наталі". Але у 2007 р. почала співпрацю з талановитим режисером дійств Орестом Борко, внаслідок чого був створений Project "Belle Diva", у який пізніше приєдналась моя подруга – співачка та дизайнер Вікторія Білошитська.

Ми почали шукати свої шляхи. Доволі часто ми з’являлися у ефірі телевізійного проекту "Фольк Мюзік". І саме це наштовхує мене на створення окремого напрямку своєї творчості - "New Folk", який покликаний давати нове життя старовинним народним пісням.

В цей же час, я вирішала розпочати свою кар"єру під прізвищем свого чоловіка – Наталя Мирна.

Над чим ти працюєш зараз?

Зараз я створюю новий психоделічний альбом, до цього мене надихнула нова тінейджерська телепередача Ореста Борко "Твої питання", до якої я створювала музику. Одну з таких композицій готую на участь в конкурсі по відбору до цьогорічного Євробачення. Також, далі працюю над створенням композицій в стилі New Folk та Art-Pop-Dream.

Окрім цього, ти ж викладаєш у власній вокальній школі?

Звичайно, паралельно зі своєю творчою діяльності я викладаю в моїй вокальній школі "Майстер". Наполеглево працюємо з учнями над появою нових яскравих артистів в Україні. Деякі з наших учнів приймали участь в телевезійних талант шоу: «Х-Фактор», "Співай, якщо зможеш" та інших. Хочу відзначити наших талановитих учнів! Запам’ятайте їх імена – це Вікторія Озоліна, Ванесса Абазі. А наша Інна Улановська не покидає єфір радіо "Шансон" уже кілька років...

Тобто можна стверджувати, що твій принцип – ніколи не зупинятися та не здаватися?

Мабуть, так. І усім бажаю завжди впевнено дивитись вперед, ніколи не здаватись в боротьбі за своє щастя та здійснення всіх добрих мрій!