Реквієм Євгена Станковича: дотик до Вічності…
2 листопада на головній сцені країни – у Колонному залі Національної філармонії України відбудеться світова прем’єра нового масштабного твору видатного українського композитора Євгена Станковича. Ця подія непересічна для української культури. Звучання набуде особливої потужності завдяки двом провідним колективам країни – Національному заслуженому академічному симфонічному оркестру України та Національній заслуженій академічній капелі «Думка», які виступлять під керівництвом Володимира Сіренка
Євген Станкович – постать унікальна! Він – символ української культури, національний бренд і класик сучасності. Його музика – це матерія часу, у якій історія і сучасність, страждання і піднесення, духовне й земне зливаються в єдину звукову стихію.
Він – майстер монументальних музичних полотен, що стали невід’ємною частиною культурного літопису України. Шість балетів, дві великі опери – «Коли цвіте папороть» і «Страшна помста» за мотивами повісті Миколи Гоголя, шість великоформатних і п’ятнадцять камерних симфоній. І це лише частина його колосальної творчої спадщини.
Без музики Станковича важко уявити історію українського буття, адже його твори є своєрідною музичною хронікою нашого народу, що охоплює і сиву давнину в «Слові о полку Ігоревім» для солістів, хору та симфонічного оркестру, і трагічні події ХХ–ХХІ століть у монументальних оркестрово-хорових полотнах. «Кадиш-реквієм “Бабин Яр”» на слова Дмитра Павличка – це пам’ять про Голокост, «Панахида за померлими з голоду», теж на вірші Павличка, – трагедія Голодомору, «Чорна елегія» на вірші Павла Мовчана та «Чорнобильська мати» на слова Івана Драча – відгук на катастрофу Чорнобиля. Також оркестрово-хорове полотно «Україна. Музика війни», що було створене у 2023-му, – це вже мистецьке свідчення нинішньої страшної війни.
Водночас, на противагу болю і втратам, Станкович створює музику духовного, релігійно-сакрального виміру – «Нехай прийде Царствіє Твоє», «Аве, Марія», «Літургія св. Іоанна Золотоустого» тощо, де відкриває безмежність метафізичного простору й глибин людської душі.
Його творчість давно перейшла межі України. Музику митця виконують оркестри, хори і музиканти США, Канади, Франції, Італії, Швеції, Фінляндії, Швейцарії тощо. Саме зі Швейцарією композитора пов’язує щільний і плідний творчий зв’язок. У 1996-му Станкович був запрошений урядом Швейцарії як композитор у резиденції кантону Берн. І не раз співпрацював зі швейцарськими музикантами, що ініціювало появу на світ низки різних творів.
«Реквієм» продовжує цю традицію україно-швейцарського культурного діалогу. Його створено на замовлення екс-посла Швейцарії в Україні Крістіана Шененбергера – дипломата, друга України, поціновувача її культури, який і став своєрідним автором ідеї появи твору.
«Реквієм» ніби продовжує позаземну, духовно-містичну лінію творчості композитора, однак насправді в ньому поєднано весь життєвий і творчий шлях, роками накопичений досвід і внутрішній всесвіт автора. Написаний на основі канонічних латинських текстів, твір охоплює земне й небесне, минуле і сучасне, реальне і потойбічне. А його музика промовляє про біль і страждання, любов і віру, позачасове існування душі й духу. Це синтез усього, що створив Станкович, – квінтесенція його художніх і філософських пошуків, творчої енергії і людської сутності.
Реквієм – це послання людству, подібне до тих, котрі залишало нащадкам багато геніальних класиків минулого. Достатньо пригадати Вольфганга Амадея Моцарта, Джузеппе Верді, Габрієля Форе, Йоганнеса Брамса, Гектора Берліоза, Антоніна Дворжака, Каміля Сен-Санса тощо.
У посланні Євгена Станковича відбито багатовікову традицію колективної пам'яті людства і поєднано у єдиний субстрат різнополярні поняття, ідеї та емоції – це біль, скорбота, надія і прозріння.
Програма концерту також містить один із найпоетичніших творів композитора – Концерт № 2 для скрипки з оркестром. Соліст – яскравий український скрипаль Дмитро Ткаченко.
«Реквієм» Євгена Станковича прозвучить як духовне звернення до людства, тобто усіх нас, його сучасників. У наш тривожний час таке авторське кредо, відтворене музично, стане свого роду провідною зіркою до духовного катарсису.






